Жанр: Лирика: Стихи, не вошедшие в рубрики Прочтений: 0 Посещений: 2303 Дата публикации: 24.8.2007
Вона літає вище аніж я, їй приладнали, певне, кращі крила…
І я не можу вигадати прилад, аби літати легко, як вона.
Болить спина від механізмів клятих, защіпки під лопатками гризуть,
В напруженні звиваюсь як-небудь, і крила більш скидаються на шмати.
Я підглядала в шпарку для ключа, ходила назирці за нею містом,
Шукала по шухлядах кисневмісні чарівні пера. Але все дарма.
Нема у неї ані тітки-феї, ні книг відьомських, ні чаклунських зіль.
Вона не відщіпає на ніч крил… Вони ростуть прямісінько із неї.
Ваше мнение:
Знімаю капелюх свій. Браво!
Тримайте долю далі так.
Ваш синій птах не матиме підстави
Вас не любити. Добрий знак...
Крила - ген.шед.
2007-08-24 17:51:09Ярко Ярру
Дуже сподобалось!!! Вірш з дуже сильним філософським підтекстом!!!
2007-08-25 11:26:43Амур
единтсвено что вызвала неудовлетворение: Але все дарма. эта строка... мне очень она сбивает, 3 раза читал)
в общем больше так ничего не могу покритиковать:))