Жанр: Лирика: Экспериментальная поэзия Прочтений: 0 Посещений: 1642 Дата публикации: 12.9.2007
Експериментальний вірш, написаний досить давно. Ось, наважився викласти :) Не судіть строго.
Пам'ятаєш як вперше,
Ще не знавши печалі,
Ти ступив на цей шлях
У незвідані далі
Фея юності тихо
Тебе поманила,
І у серця твого
Ніби виросли крила.
Ти радів кожній миті
І зіркам усміхався,
Перешкоди були,
Але їх не боявся,
І щасливий від того,
Що просто живеш,
Цьому світу любов
Дарувати старався.
Це було так давно,
Безліч днів промайнуло;
Зрозуміло одне –
Не вернути минуле,
Є лиш кілька ілюзій,
Що одразу зникають,
Поспішаєш туди,
Де тебе не чекають.
Вже не той, що раніше –
Ти змінився в дорозі,
У безжальної Вічності
Ти стоїш на порозі,
І недовго залишилось
Ночі чекати,
Що давно вже готова
Твою душу прийняти.
І згадай – часто падав
Та знов підіймався,
Проти неба пішов,
Перед ним не схилявся;
Бути просто собою
Завжди намагався, -
Тихо плакав вночі,
Але все ж не зламався.
Зустрічав ти Любов,
Але сам її зрадив;
Жаль, немає в кого
Запитати поради.
Під ногами твоїми –
Уламки надії,
З вірних друзів лиш вітер
І нездійснені мрії.
Шлях по лезу ножа,
Пораховані кроки,
І не знаєш куди,
І не знаєш ти доки,
Ця дорога вестиме
Тебе в невідоме, -
Де закінчиться шлях?
Чи прийдеш ти додому?
Зрозумій подорожній:
Немає дороги,
Її сам ти створив,
Тільки твої тривоги
Заважали іти
Вперед до мети.
Пам’ятай лиш одне –
Ти повинен дійти!
Ваше мнение: