Alchimik - Місяць стелить сріблясту доріжку...
|
|
Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 1655 Дата публикации: 16.9.2007
Колись я побачив як в очах однієї дівчини відбилось зоряне небо...
Місяць стелить сріблясту доріжку
По гладенькій поверхні ріки,
Я немов наяву відчуваю
Знову дотик тієї руки.
Ця печаль затихатиме з часом,
Біль з роками повільно мине.
Ми ніколи не будемо разом,
Та любов не покине мене.
І не буду я Бога благати
Повернути примарні вогні,
Не сумуй моя мріє крилата,
Що ми знову з тобою одні.
Розумію, так часто буває,
Не повернеться втрачене знов.
Подарована зірка не знає,
Чи знайду ще колись я любов.
І можливо я знову побачу,
Мов у дзеркалі, небо в очах.
Вічність може так швидко минати
Поцілунком на наших губах.
Ваше мнение:
Добавить своё мнение
Обсудить на форуме
2007-09-17 04:14:27 hazen
|
|
Мені подобаєnься, коли пишуть українською. Мені подобається, як Ви пишете українською - дуже ніжно, красиво, лагідно:) Вірш дуже сподобався:)
|
Украинская Баннерная Сеть
|
Оценка
|
|
Партнеры сайта
|
|
{v_xap_link1}
{v_xap_link2}
Рекомендуем
|
|
{v_xap_link3}
{v_xap_link4}
|