Небо птахи грудьми розрiзують,
Свiтять душi дороговказами.
Очi стрiчних - як телевiзори:
Зараз там i мене показують.
Стигнуть води, беруться кригою,
Люди ходять до лiсу вiшаться.
Я до завтра, мабуть, оклигаю,
Я до завтра iще надишуся.
Розсипається вечiр ватяний,
Бiлий снiг начорне залатано.
I антени висять розп'яттями,
А кого розiп'ято - не знати нам.
Всi дерева руками вимахують,
Не бояться упасти, вбитися.
I молитви горло розчахують,
Хоч i нiкому вже молитися.
11:50
10.02.05