Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 1714 Дата публикации: 4.12.2007
Мені тепер не треба більше
Мої маленькі згиблі вірші
І все, що я тобі скажу.
В очах я сліз не покажу.
Тут все брехня і все омана.
Моє життя – безкрила хмара,
Що відірвалась від землі.
Мої самотні кораблі,
Які пливуть у вихор ночі.
Мої заплаканії очі
В сльозах від болю і образ,
Що я терпіла вже не раз.
Мені тепер не треба більше –
Вже все одно не буде гірше.
Твої слова і поцілунки,
Мої картини і малюнки,
Що малювала я правдиво,
Але ти в них не бачив дива.
В моїх віршах не бачив слів.
Напевно просто ти не вмів,
Побачить думки на папері,
Але я зачиняю двері.
Скажу лише тобі: «Пробач.
Не забувай мене. Не плач».
Все промайне і тільки мить –
Вона між нами пролетить.
Вона яскраво, наче зірка
Зажевріє на небі стрімко.
А може ти підіймеш очі
На небо і колись захочеш
Порозуміння і любові.
То по благаю я у долі,
Щоб все було, як ти бажав,
Я теж любила – ти не знав.
Ваше мнение: