Добрякова Ольга - Я подарую тобі безмежність неба…
Жанр: Проза: Рассказ Прочтений: 0 Посещений: 2015 Дата публикации: 4.1.2008
Біжу у крамницю квітів, купую її улюблені квіти – магнолії. Вибігаю на вулицю і з радості, ледве не збиваю з ніг , якусь стареньку, яка мені у слід кричить навіжений. Можливо я навіжений, але таким мене зробило кохання.
Коли починаєш кохати все навкруги змінюється, стає не таким, як раніше. Все твоє життя сповнюється чимось новим, досі невідомим тобі почуттям. Все навкруги повертається на 180 градусів. Крім коханої перед очима немає нічого.
Може і ця погода, робить так, що на душі так весело, а як поглянув у це небо, бачу його красу... І тут я зупиняюся, серце починає калатати, я розумію, ..розумію те, що моя кохана ніколи не побачить цієї краси – вона сліпа. І я нічим не можу зарадити. Саме страшне знати , що ти безпорадний. Я підбираю квіти, які впали.
Усвідомлює, що в її житті лише я та людина, яка може подарувати їй щастя, подарувати їй безмежність...
Підходжу до її квартири, відкриваю двері, заходжу, і бачу...
Бачу її – таку маленьку і безпорадну, яку може скривдити будь хто. Вона повертається і лагідним голосом питає, чи це я? Я кажу так, підходжу, і стискаю її у обіймах. Я розумію, що зараз у моїх руках самий великий скарб, який може бути у житті. Цілую її і знаю, що вона моє небо і зорі, схід і захід сонця, пожовтіле листя та засніжені вулиці. Вона одна замінює мені все це. Я ладен на все, лише б її очі бачили.
Підходжу, відкриваю вікно , беру своє щастя за руку і шепчу їй на вушко:
“Кохана моя, я подарую тобі місячні ночі, і дощові ранки, я відкрию лише для тебе таємницю сонця, розкажу тобі про те як птахи відлітають у вирій, я розкажу про те як місяць сходить на небо. Я подарую тобі безмежність неба. Я подарую тобі безмежне кохання. Я подарую тобі себе”
Ваше мнение: