Жанр: Проза: Рассказ Прочтений: 0 Посещений: 2178 Дата публикации: 23.3.2008
Я - провокація!
Передмова
... Коли ми встигли стати такими? Зарозумілі, бездіяльні проте пихаті та цинічні. Ось воно - покоління нового сторіччя. Безглуздо вважати, шо це світ зробив нас такими.Ні. Це ми самі обрали таке майбутнє для власного світу. Я сиджу у розкішному кабінеті, у дорогому костюмі, на моїй лівій руці дорогий годинник марки Casio. На правій руці у мене браслет із якісного срібла. За парними днями я користуюся парфумами з Парижу "Енволь", а за непарними ароматичним маслом, що купив у Єгипті у всесвітньо відомій парфумерії аль-Файєда. Навколо мене снують такі самі сноби від яких дорого пахне, усі вони ідеально поголені та зачісані. Обличчя кожного з них прикрашає жадоба грошей, інтелектуальний погляд, впевненість у собі та страшенна пиха. Непогано для тих кому ще немає і 25 років, та? Що до мене - мені взагалі 21. Чи це успіх, чи я зірвав куш. Сумніваюся. Діти граються мільйонами євро щодня, найдивовижніше те, що вони спромагаються приносити неабиякий дохід власникам цього нещирого та лицімирного закладу - п'ятизіркового готелю...
Я починаю писати свій роман недільного вечора, коли бізнес стоїть на місці, а я маю час висловити усе те, шо накипіло. З одного боку я маю бути щасливим, маючи усе це в такому ранньому віці. Але, спостерігаючи увесь цей fake, що оточує з усіх боків, молоде та гаряче серце не може залишитися байдужим. Ризикуючи майбутньою кар'єрою, яку нам так часто обіцяє рада директорів я починаю роботу над провокацією свого життя. Побажання до читача лише одне - будьте обережні в прочитанні, замастившись цим багном одного разу, ви не відмиєтесь ніколи!
Наче Октав із роману Фредеріка Бегбедара "99 франків" я проголошую війну руці, що мене годує, гілці на якій сиджу. Бо я -провокація!
Ваше мнение: