Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 1560 Дата публикации: 7.4.2008
Я звик прокидатись із тобою щоденно,
Вуст твоїх торкатись..Часом, аж задушевно..
І не вагатись.М-мм.Київ-Мілан..
Я звик чути фразу”Amore,ti amo”.
Казати відразу ,що” ti amo” так само..
І так дo вiдказу.M-мм...Київ-Мілан.
І лише тоді ,прокричав тобі ”Amore,mio addio!”
Київ-Мілан, тебе вже нема-
Знову у Київ завітала зима..
Київ-Мілан..Цей мій дивний стан..
Київ-Мілан.Кoли я- сам.
Я звик засинати після твого “bacio”,
І хто міг те знати, що тебе не побачу
Загубимось-я ти.Київ-Мілан.
І скінчилось все, я кричу тепер:”Amore,mio perche?”
Київ-Мілан, тебе вже нема-
Я це все уявляв не зі мною,-з всіма
Київ-Мілан..Цей мій дивний стан..
Київ-Мілан..Ти зараз,-там..!
Київ-Мілан тебе вже нема-
І ,ніби, душа стала німа..
Київ-Мілан..Цей мій дивний стан..
Київ-Мілан..Я сам..
А ночі були довгими,
Але не помічали ми,
І через ,те мовчали ми..Київ-Мілан...
А потім все закінчилось
Мені тоді не вірилось..
І став я непокірним ось..Київ-Мілан..