Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 1609 Дата публикации: 11.4.2008
Я не вічний у цій за життя боротьбі,
Мої пращури теж розчинялись в жалобі,
Та і слід залишали вони по собі,
Сподіваюсь, і я щось залишу пособі.
Родовід – сторінки на яких ти живеш,
Бо твою кров дали тобі батько і мати,
А так само колись і батькам в решті решт
Крові іншої не довелось обирати.
Генотип, фенотип – то є просто слова.
Історичні події також всі далекі.
А коли ти їх як на собі відчува,
Розумієш, життя – воно зовсім не з легких.
Я не бачу навколо вже стільки облич,
Але пам\'ять про них лине крізь покоління,
Не стирається навіть зусиллям сторіч,
Адже все це моє неповторне коріння!
Ваше мнение: