Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 1485 Дата публикации: 11.7.2008
Мою душу прибили цвяхами до стереотипів,
Моє тіло підверглось загальночудацькій моралі.
Скільки правил та виключень серед глядацьких постскриптів,
Але всеред мене їм заглянути сили замало.
Скільки файлів знешкоджено мозком, неначе отруту,
Скільки разів собі я кажу, що мені це не треба!
Вибираючи день у день знов незнайомі маршрути,
Я по колу хитаюсь, неначе супутники - небом.
Розірвати звязки, що тримають мене в рукавицях,
Запустить анті-хакер чи іншу подібну систему...
Все зламати, але не знайти щось нове у скарбницях...
Їх давно розворонили ті, що крокують по схемах...
Щось доводити - смішно: немає ні суті, ні сенсу.
І мене не пробачать вони (себто, не зрозуміють).
Людям легше піти до гадалки чи то екстрасенса,
Ніж міняти буденність на те, чого зовсім не вміють...
Ваше мнение:
Це круто, коли ти виливаеш свій гнів на папір і з цього виходить шось суперове. Але не можна грузнути у депресі. Життя-прекрасне! Це кажу тобі я, СамАННта