Жанр: Лирика: Экспериментальная поэзия Прочтений: 0 Посещений: 1393 Дата публикации: 9.2.2009
Написано під враженням фільму "Платон"
Як легко руйнується з піску фортеця.
Навіщо?
Вежі, мури, а між ними кімнати, повітря, тіла королів, королев, прислужників і т.д.
Все лиш час, годинник, пісок, я… Я! переверну годинник.
Сиплеться...
Історія… гра сильних… СЛАБКИХ, прокляття на їх голови!
Сонце, небо, зірки, земля. Навіщось земля для нас,
НАС?
Новорічна Акція Спокуси.
…Легкозаймистий матеріал вміщено в поліетиленовий пакет з додаванням
Отруйних речовин, що при вдиханні спричиняють летальний ефект
Після кількахвилинного споживання…
Все руйнується… на щастя і радість сущому,
Тож, можливо, коли перевернуся з ніг на голову
Теж посиплюсь додолу піском
І це буде найбільшим розчаруванням:
Зрозуміти що я – планктон...
P.S. Кити теж вмирають, хоча звісно не в таких кількостях як планктон, та сенсу в їхньому житті не більше.
Ваше мнение: