Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 1032 Дата публикации: 18.7.2009
Для однієї хорошої людини
І зорі падали з небес,
І місяць сяяв серед хмар,
І шепотів щось вітер тихий,
Немов наспівував він нам
Якісь пісні свої чуднії,
Якусь мелодію сумну.
У тих піснях слова кипіли,
Згортали вічну тишину.
Хотілось дихати так вільно,
Хотілось жити для усіх,
Хотілось вірити, що йтиме
Так за віками новий вік.
Твоє плече було стіною,
Що захищало від негод.
Твої слова були рікою,
Яка не знала перешкод.
З тобою світ здавався дивом,
З тобою ніч цвіла ясна,
З тобою тихо йшли години,
З тобою чесна я була.
Збагнути я одне не можу:
Що то за дивне почуття?
Це не кохання, знаю точно,
Й не дружба це – теж річ ясна.
Не сум й не радість – дивний спокій
З тобою завжди відчуваю.
Я не борюсь й не підкоряюсь,
Не зневажаю й не кохаю.
Нема страждань в моєму серці,
Усмішка й сльози на очах,
Ти поруч, мрії навкруги,
І лиш душа в твоїх руках...
Вставало сонце з-за ріки,
Ховались поза хмари зорі,
І вітерець співав легкий,
І роси падали прозорі,
Вкривали каплями луги
І грались на траві зеленій.
А ми з тобою, як завжди,
Серед людей в своїй пустелі.
Ми разом, все навкруг завмерло.
Очей твоїх ласкавий погляд
Голубить думи мої ніжні.
Тихо й спокійно, бо ти поряд.
Ваше мнение: