Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 859 Дата публикации: 4.11.2009
Багато років, може, сплине,
Доки мене пробачиш ти.
Та біль в душі такий нестримний –
Я змушена була піти,
Хоч розуміла, що кохаю,
Лише тобі я довіряю.
Коли за руку я тримаю,
То ні на мить не відпускаю,
Бо тебе, мій милий, я кохаю!
В душі моїй вирує хаос,
Думки мої лише про нас:
Чи вірний я зробила крок?
Чи був тобі від цього прок?
Чимало в мене є питань,
До тебе, Сонечко, прохань.
Та вірю я, що саме так
Має бути – більш ніяк.
Хоч важко це мені казати,
Всі помилки мої зізнати
(Можливо, дещо приховати),
Що трапилось-таки зі мною,
Чому тепер я не з тобою:
Не хочу, щоб побачив ти,
Якою буду через рік,
Не хочу, щоб почав тужити,
Себе позбавив усіх втіх.
Тобі зі мною буде важко,
А часом просто тяжко
Дивитись на мої страждання
Та пережити всі ридання.
Не допоможе тут кохання,
Твоє і рідних всіх бажання:
Дістати нам потрібні кошти,
Щоб все скінчилося нарешті.
Якби було так просто все –
Сплатити лікування це,
Сказати: «Гроші – то пусте»
І більш не думати про те.
Однак на все є Божа воля,
Що склалася моя так доля:
Що я не матиму родину
І не роджу тобі дитину,
Хоча про це я зараз мрію,
І що вночі тебе зігрію.
Проте цього не може бути,
Про тебе маю я забути,
Та я не можу уявити,
Як без тебе далі жити…
На жаль, не зупинити час,
Не хоче слухати він нас,
Не хоче рятувати почуття,
Що зберегли б на все життя.
Тому про тебе я піклуюсь,
Про щастя я твоє турбуюсь.
Мене ти маєш відпустити
Та іншу жінку полюбити.
Повинен ти коханим бути,
У серці щастя щоб відчути.
Повинен завжди посміхатись
І ніколи не здаватись.
Коли у тебе будуть діти,
Буду я з того радіти.
Тепер повинна я піти,
Кохана інша – увійти.
Ти пам’ятай, що я любила,
Коли тебе я залишила.
Ваше мнение: