Жанр: Лирика: Экспериментальная поэзия Прочтений: 0 Посещений: 970 Дата публикации: 24.3.2010
Лісова фея
Маленький хлопчик у лісі заблукав,
Відбився від батьків своїх
Та загубився в нетрях лісових.
Дарма зворотної дороги він шукав,
Нажаль шляху назад не знав.
Гукає на допомогу всіх і вся,
Аж поки не побачив світло місяця.
Сховався неборака в корі дуба.
Від звіра добре старий дідуга захистить,
А померти юним хлопцю не кортить.
У голові бринить безрадісна дума,
І валить з ніг жахлива втома.
Заснув хлопчисько, і побачив сон він дивний:
Неначе спить собі невинний,
Аж раптом фея з неба прилетіла,
Його тихенько розбудила:
«Я бачу ти приблуда в лісі заблукав,
Від хижих звірів столітній дуб тебе сховав,
Ніч покривалом шлях тобі встелила,
Але я тут тебе зустріла.
І хоча я маю хижий норов:
Мисливець в ліс мій вже рік як не заходив.
Тебе я радо прийняла,
Притулок я тобі дала.
Бачу ти в біді мій друже:
З лісу цього вийти хочеш дуже.
Дорогу до домівки підкажу,
В біді тебе я не залишу.»
Зрадів хлопчисько, засяяв радісно від щастя,
«Невже вона врятує від нещастя?»
Не залишилось в серці місця для смутку.
Подав він чарівниці свою руку.
І куди б вони не пішли,
Звідусіль потоки світла йшли.
Ліс засяяв уночі!
І дорогу додому вони з легкістю знайшли!
Коли ж до хати підійшли,
Не було меж для радості!
І хлопчина заходився вимовляти слова вдячності,
Та, як тільки почав він це робити,
Фея раптово до лісу поспішила зникнути.
В цей час прокинувся неборака вранці,
Вдягнув свої маленькі капці,
На кухні потрапив в батьківські обійми.
І сон цей забувся як і всі дитячі мрії.