Жанр: Лирика: Белый стих Прочтений: 0 Посещений: 679 Дата публикации: 11.7.2010
Коли на вулиці падає дощ. Так хочеться вмерти! Що я тікаю від своєї веселої компанії. Відкриваю вікна в холод. І від того мерзну. В своєму платтячку. Так відверто безнадійному. І моє щастя топить себе в вирі, в сум’ятті смерчів. Хоча... хоча я сказала „Я люблю тебе!”. А перед тим вагалась так довго. Що напевно, то був знак мовчати. Дурна! Дурна дівчинко! Замовкни! Замовкни! І мовчи, доки замерзнеш. Не стлієш! До останнього граму попелу. Що розвіє тебе за вітром. І заткне тобі рота. Напхавши в нього сміття. Ще більше, ніж зараз ти маєш в своїй душі.
Ваше мнение: