Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Иванна Кирпа - Крик душі 
   
Жанр: Проза: Рассказ
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0   Посещений: 641
Дата публикации: 25.2.2012



Народилась я у, як для мене, то вже в далекому 1991 році, за п’ять днів до Незалежності. Хто ж тоді знав, що це лише так звана «незалежність» і залишимось ми залежні. Як завжди, від усіх і від всього, від себе, від інших, від подій і від обставин. Але повернімось до мого народження. І так, народилась я в звичайній сім’ї, батьки – студенти (біологи), бабуся – редактор (я пішла її стопами), дідусь – програміст. Вони душі в мені не чули і намагались зробити моє дитинство щасливим…

…Але я добре пам’ятаю ті голодні 90-ті, коли тягнувшись до холодильника питала: «Що і сала нема?», коли їли в основному ми лише «мундерку» і маргарин замість масла. Писала листа тодішньому нашому президенту: «Що діти хочуть конфет, банянь, пірожиних…», і не дивлячись на те, що щось смачненьке я їла дуже рідко, я ним ділилась тоді, і ділюсь дотепер . То чому ж наші можновладці, маючи і так вдосталь, обкрадають країну й надалі, а багато дітей, в наші уже начебто не голодні часи, не можуть не те що «банянь» з’їсти, а взагалі не мають що їсти.

У країні криза, - так нам пояснюють нестачу продуктів, підвищення цін, невиплату заробітних плат. Тільки одні не перестають купувати дорогезні іномарки, а інші ледве зводять кінці з кінцями.

Я стояла і дивилась у вікно, мені було рочків п’ять, а на дорозі в лютий мороз стояли жінки, тоді я ще не знала, що це проститутки і, що вони не їдуть так як мені казала бабуся в Полтаву, і що їм не потрібно нести гарячий чай. Тоді я не знала, що пройде 15 років, а нічого не зміниться, вони стоять і будуть стояти, ті, яким подобається, і ті, які змушені, бо чимось треба годувати сім’ю, бо наша влада не може «покращити життя вже сьогодні».

Наше сьогодення лякає… Опозиція сидить по тюрмах, якщо вас тішить, що не вся, то дарма, скоро це виправлять. Свобода слова? Від неї вже нічого не залишилось. Незабаром і наші письменники будуть сидіти по тюрмах. Те, що обіцяв Ющенко, потроху втілює Янукович – будуть сидіти, тільки не бандити. Україна вже не Україна, вже майже Росія. Крим на 25 років віддали, Нафтогаз ще віддамо. На вулицях, у транспорті, в громадських місцях вже зрідка почуєш рідну мову, вимирає… Вимирає, як колись вимерли мамонти, динозаври…мова, яку берегли наші пращури впродовж століть, мова за яку боролись, за яку вмирали сотні, тисячі, мільйони… А разом з мовою не стане і народу.

Нація, колись величезна, сильна, могутня – деградує. Молодь спивається, знаркоманюється, мало чим цікавиться. Якщо моє покоління ще бігало на вулиці, читало книжки, то теперішнє покоління – це «геймери». Вони їдять за комп’ютерами, роблять за ними уроки і в істериках відриваються від них, щоб поспати. Кого ми ростимо? Хто наше майбутнє?

Я намагаюсь не вмикати телевізор і не дивитись новин. Мені соромно за нашого «проффесора». Мало того, що ні один його виступ не обходиться без «ляпів», то тепер ще й жінок наших на весь світ проститутками виставив. А нашого цвіту і так, по всіх борделях світу.

Дивує лише те, чому наш народ такий сильний колись, мовчить зараз. А ми живемо чим далі, тим гірше. По всьому світу проносяться протести, мітинги, революції. І перемога на боці повсталих. Лише ми чомусь терпимо, мучимось, мовчимо, нічого не квапимось змінювати, неначе чекаємо, що хтось це зробить за нас. Чи нам так подобається? Чи ми вже зневірились? Чи в нас вже вмер той дух, дух свободи?

Здригаюсь щоразу від думки про майбутнє. Що з нами буде? Які ми будемо? Хочеться вірити, і понад усе хочеться щось змінити, але що може маленька людина проти цілої системи? А може разом зможемо?
Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме


    2012-02-26 20:17:51 911
    Пожаловаться администрации на комментарий
        тоже написал несколько абзацев (явно экстремистских) когда-то - сразу стало легче. на пару дней.

    2012-02-27 11:15:32 апр
    Пожаловаться администрации на комментарий
        Слишком много драматизма.


    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка