Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 494 Дата публикации: 26.12.2012
Затримай дихання, поглянь у очі,
Тобі відома таємниця ночі.
Поринь думками у минулі дні,
Пам"я таєш, вони були сумні?
Пам"ятаєш, як тебе знайшла?
Чому хотів щоби пішла?
Тож була свята вода, лікувався, пив до дна.
Крила обіймали поранені надії,
Засяяли очі, з"яіилися мрії.
Надихало розмаїття кольорів,
Білий прапор майорів.
Так ти грав на струнах серця,
Думав, що не відізветься.
А воно зраділо, посміхнулось,
До тебе ледве доторкнулось.
Подих вітру прохолоди геть відніс ті насолоди, що давали життю зміст,
Будували для нас міст.
Ти по ньому не підеш,
Інщі спогади знайдеш.
Колами пекла з власної волі,
Чом не віриш більше долі?
Навіщо приймаєш муки?
Ось тобі мої руки.
Падай у них, кричи,
Лиш про те кого любиш - мовчи.