Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Рудницька Маргарита - Mary Jane 
   
Жанр: Проза: Рассказ
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0   Посещений: 423
Дата публикации: 22.10.2013



Дим по деревах, вода.
С. Жадан

Я змерз. Мої тонкі кістки не гріють светри. Картатий плед, який я накинув на плечі, перейняв від мене холод та дріж.
Карій чай і стакан давно вже мають власну спільну долю. Мені соромно їх турбувати. Мабуть, саме зараз у їхньому шлюбі відбувається криза. Напій виглядає відчуженим та самотнім. Стакан - зайвим та змерзлим.
Я сиджу на канапі, роздивляюся стіну. Джейн наполягала на фотошпалерах, її бажання – моє бажання.
Так я залишився один на один з зимовим лісом.
Може, саме тому мені було неабияк страшно змерзнути у цій однокімнатній цитаделі.
Самотність. Я відчуваю її кістляві руки всюди. Особливо вона полюбляє торкатися ребер та горла. Череп чомусь не влаштовує.
Джейн, тепла Джейн, лиш ти могла порятувати. Тільки твоє тепле дихання зігрівало мої хворі на переохолодження щоки та губи, ключиці та зап’ястя.
Я роздивляюся засніжений дуб, напівприкритий сухою осокою, коли відчуваю, що щось змінилося.
Природа болю трансформувалася.
Тонкі голки, які раніше своїми стрижнями кололи моє заклякле тіло, змінилися на пекучі хвилі. Я палаю.
Здається, вогнище, котре несміло жовтіє у кутку стіни, перекинуло свій вогонь на мене.
Я відчуваю, як абсент рухається по моїх кровопроводах у пошуках серця.
Кров хоче виконувати традиційні свої обов’язки. Вона бунтує, намагається спалити нутрощі.
Але я повністю погоджуюся з намаганнями червонопотокової.
Мій мозок вигадує геніальні плани порятунку. Серце ж жадає капітуляції.
У повітрі відчувається запах іржі. Я ненавиджу його з дитинства. Як не соромно визнавати, але саме це лякає більш за все на світі.
Жодні моральні чи етичні норми не могли змусити мене підійти до людини, у якої відбувається кровотеча. Я непритомнію від запаху крові. Справа зовсім не в чутливості, не можу відчувати цю суміш аромату соленого моря та підступної іржі.
Колись Джейн порізала пальця, коли нарізала білий хліб для традиційних вранішніх бутербродів. Вона попрохала принести перекис та вату, але я не поворухнувся з місця. Стояв і дивився, як кров стікає тонкими струмочками на відполіровану поверхню стола. Погляд Джейн заледенів за декілька секунд, після того, як зрозуміла, що допомоги чекати й годі. Вона схопилася з місця і пішла повз мене, трохи штовхнувши мене плечем. Коли повернувся до тями, палець Джейн вже було заклеєно дитячим пластиром, малюнки на ньому ніби свідчили: все у нормі, не хвилюйся.
Тепер я згадую про це і ненавиджу себе. Від таких хвилювань і самокопань запах іржі відходть на другий план.
Джейн. Моя веснопроголошна Джейн.
У той час, як я палаю, ти їж тістечко і жартуеш про банальність деяких дівчат. Жовтневий ранок і найменше, чого мені хочеться знаходитися у цій пастці. Тридцять п’ять квадратних метрів жорстокості. Але ти намаєшся побудувати своє життя у обіймах іншого.
Коли я палаю, то згадую твоє волосся, його злегка червоний відтінок під час зустрічей з хтивим сонцем та трохи помітний запах вишневого дерева, який я відчував, цілуючи тебе у скроню.
Цікаво, чи лишився між нами струм.
Струм був лише твоєю ідеєю. Я ніколи не вірив у такі нісенітниці. Ти знала про це, і тому завжди говорила про якісь сентиментальні речі ніби пошепки.
Про те, що полишаєш мене, сказала теж пошепки.
Та се був не псевдонауковий факт, ти дійсно пішла.
Раптом я відчуваю легку вібрацію у скроні. Тихий стукіт переходить у нав’язливий гул. Це все відбувається десь у районі вхідних дверей.
Я збираю залишки сил, які дивом вціліли у кінчиках пальців ніг та рук, та піднімаю своє тіло з підлоги. Це виявляється напрочуд легкозвично. Тіло майже нічого не важить. Така собі цукеркова огортка.
Я підходжу до вхідних дверей та швидко відімкаю усі чотири замки. За прямокутним шматом металу нікого немає.
Зойкіт шириться з сусідньої квартири.
Я розумію це лише, почувши крики про допомогу, які лунають зовсім поруч, нібито з-за мого плеча.
Інструментів, які б допомогли відкрити сусідні двері, у мене немає. Доводиться телефонувати знайомому, котрий мешкає у будинку поруч. Ми разом виламуємо двері, плач та крики за якими стають все тихіше.
У передній стоїть дівчинка. Вона трима маленького м’якого їжачка та невпинно плаче. Я підходжу до неї та пробую сказати хоч щось, що може її заспокоїти. Та слів не вистачає. Тоді пригорнувши її до себе, я плачу з нею.
Андре споглядає за цією сценою хвилин п’ять. На більше його не вистачає. Він з дитинства бідний на емоції.
- Чому ти плачеш?- питаю я, намагаюсь не зменшувати відстань між нами. Їй зараз потрібен захист.
- Мама забула вимкнути воду. Ванну затоплено. Я не вмію плавати. Я боюся. Мені страшно.
Ми разом позбавляємося потопу. Йдемо на кухню пити чай.
Марі розповідає мені про себе і матір, хизується іграшкою і підспівує радіо.
Я відчуваю полегшення. Я знов живий. Я ані палаю, ані мерзну.
Ми дивимося один на одного і відчуваємо, що потрібні цьому світові, цій квартирі, цій кімнаті.
Марі сміється і підстрибує на своєму місці. Її волосся хвилями стікає по плечах.
Я відчуваю запах вишневого дерева.

Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме



    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка