Жанр: Проза: Разное Прочтений: 0 Посещений: 376 Дата публикации: 6.9.2015
«Небо»
Небо… З вікна авто. Відвести погляд несила. Бажання з’їсти його очима, поглинути думками, аби воно лишалось у пам’яті якнайдовше. Немов трифракційне небесне полотно з брудно-сіро-блакитного, нахабно-яскравого світлого та пухкого білого, обрамленого сонячно-вечірнім сяйвом. Перша фракція схожа на пустелю з дюнами. Такі собі пісочні хвилі, народжені вітром, тільки у ролі піску – темне небо. Друга фракція абсолютно позбавлена візерунків. Чиста та сліпуче яскрава. Як з-за дерев не видно третьої фракції, то здається, ніби за обрієм розливається море, що упирається своєю блакиттю у чітку (немов проведену під лінійку) лінію сірої частини. Таке собі поєднання немов-води з немов-піском. Але…Як їдеш далі і дерева стають рідшими, за їх верхівками схована третя фракція – то пухкі, білі клубні. Сяючі та казкові.
Така собі неконтрольована поєднанність різно – неймовірного, природньо-прекрасного, неочікуваного тріо.
Одне шкода – не мала чим зробити фото цього дивовижного сьогодні неба.
2015
Ваше мнение: