Жанр: Проза: Разное Прочтений: 0 Посещений: 508 Дата публикации: 9.10.2015
Тиша. Лиш у тиші можна почути усе. Отримати відповіді і побачити забарикадоване раніше емоційністю. Тепер нема сенсу з нетерпінням чекати чогось. Усі дива всередині кожного. Вони там від народження. Лише вмикаються при певних обставинах.
Асоціативний ряд приводить мене до людей з минулого і тягнеться ще у щось нове на абсолютній інтуїції. Вочевидь, завершую справи. Або ж продовжую робити те, заради чого взагалі існую.
Спокій дедалі частіше стає супутником і мені то подобається. Бо більшу частину сумарного мого часу – мене тіпало від емоційності. Маю ще багато прив’язок, іноді відчуваю потребу потягнути за ту чи іншу мотузку. Такі речі є моїм природнім відчуттям : я протягую руку щоразу, як прокидається бажання (ніби нізвідки). А візьмуться за ту руку чи ні – то вже не мій клопіт.
Стала прискіпливіше обирати собі людей і з цікавістю чекаю відповідей – «то хто ж для чого…».