Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 306 Дата публикации: 10.10.2015
Чому у смерті солодкий запах?
Чому в очах холодний спалах?
Чому надихають вітрила,
Не радісно-світлі,а гірко-красиві?
Чому багато зламаних речей?
Хаотичні знизання плечей,
Хлюпання носа, загальна межа,
Розміри лишків сягають до дна.
Скільки з них вип’ється, хто з них отруйний?
Хто переплетений, хто мов патрульний?
Тихо навшпиньки, зітхнувши з полегшенням,
Сіло і вмерло, і стало, і звершило.
Чом же я мушу виписувать книги,
Де здичавілі усі, помарнілі,
Чом же я мушу надію незгасну,
Стримувать, ніби завчасно?
Трохи думок,неспокійних, неясних,
Трохи книжок і статей передчасних.
Згодом, не зараз, усе зрозумію,
Але я млію, німію, болію…
10.10.2015
Ваше мнение: