Жанр: Лирика: Пейзажная Прочтений: 0 Посещений: 147 Дата публикации: 30.6.2019
Цей вірш я написала в маршрутці , повертаючись додому з роботи. Це була 5:00 ранку. Люди навколо були заспаними і здавалися сумними. Одна я посміхалася тому , шо дивилася у вікно . Ми проїжджали повз поля соняшника, виноградники, сади і ось ...
Хто знає звідки в сонця фарби?
Чому воно із самого рання
Не встигло ще з-за горизонту вставти
Вже пензлями малює навмання?
А кольори які ! Які чудові!
Яскраві й ніжні, срібні й золоті.
А промені які ! Які медові !
Все навкруги зігріють у теплі .
Всьому свій час - і тьмі, і світлу.
Все має значення в житті.
Та як радіють сонцю квіти!
Ви бачили це взагалі? Чи ні?
Як тягнуться стеблом до неба,
Як розкривають пелюстки.
Все на довірі, все як треба,
Тепло сприймають залюбки.
А як співа пташина зранку!
Як лине пісня із пітьми
Тоненько так: "Привіт, Світанку!"
Ви чули взагалі? Чи ні?
Прислухайтесь як хор пташиний,
із першим сонця промінцем,
Співа природі , не людині,
Не в клітці!!! А із вітерцем.
Я знаю ми усі - земляни.
Та все одно скажи мені
Чи так радіють сонцю люди?!
Чи так радієш сонцю ти?!