Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Сэо Тесситор - Таблетки від щастя 
   
Жанр: Проза: Рассказ
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0   Посещений: 164
Дата публикации: 30.5.2020



1 сцена
На екрані ноутбуку з’являються рядки “Джордж неквапливо підійшов до вікна і закурив, його виснажені очі ковзнули по далекому горизонту. Олівія ніжно обійняла його ззаду і поцілувала в шию. ” - Олександр здвинув з носа очки і закурив, до столу не чутно підійшла Катя і поклавши на стіл чашку з чаєм, обережно провела рукою по голові чоловіка і так само не чутно вийшла.
Олександр провів рукою по легкій щетині і знову вдягнувши очки прийнявся друкувати.
“ - Я скучила за тобою. - палко прошепотіла Олівія, знову поцілувавши свого коханого.”
Олександр зняв окуляри і зробив затяжку.
- Щось не те. - ледь чутно промовив письменник і натиснув на клавішу delete. - Боже, і чого воно в голову лізе без продовження. - Олександр загасив цигарку.
“Джордж неквапливо підійшов до вікна і закурив, його втомлені очі ковзнули по далекому горизонту. Останній робочий тиждень витягнув з нього всі фізичні і моральні сили. Ззаду нечутно підійшла Олівія і обійняла свого чоловіка.
- Я скучила за тобою. - палко прошепотіла вона і поцілувала чоловіка в щоку.
- І я за тобою. - ніжно відповів Джордж і випустивши вгору синюватий дим поцілував дружину.”
Олександр відкинувся на спинку крісла і запаливши чергову цигарку зробив ковток чаю. Щось сьогодні дуже натужно було писати книгу, тому він піднявся і пішов до ванної кімнати.
- Ти куди? - озвалася с кухні Катя.
- В душ, щось сьогодні не виходить писати. - поскаржився Олександр і неквапливо пішов до ванної кімнати. Підійшовши до дзеркала він скептично обдивився заросле лице.
- Треба голитися. - зробив висновок Саша і скинув футболку.
***
Олександр накинувши на тіло рушника, підійшов до дзеркала. Обережно взяв в руки бритву і хотів було почати голитися, проте чомусь зупинився і поклав інструмент для гоління на місце. Замість в нього взяв в руки блістер з таблетками і поглянув на нього. Певний час він немов заворожений дивився на таблетки, але замість того щоб дістати ліки, просто поклав блістер на місце.

2 сцена
Олександр неквапливо пішов до гостинної, де на диванчику в напівтемряві сиділа Катя і пила чай.
- З легким паром. - усміхнулася дружина і кивнула на чашку, яка лежала на столі. - Тобі теж зробила.
- Дякую моє сонечко. - Олександр ніжно обійняв дружину і поцілував її в щоку.
- Давай, розповідай, що сьогодні написав. - Катя відкинулася на спинку дивану і уважно глянула на чоловіка, той підкинувши одну дровиняку в камін сів на сусідній диван.
- Ну, Джордж в кінці кінців розібрався зі справами на роботі і повернувся додому. - почав розповідати Олександр.
- Олівія зізналася в тому, що зрадила його з Майклом? - Катя підняла одну брову.
- Поки ні, поки вона намагається грати люблячу дружину. Я взагалі не знаю, куди далі йти. Чи зробити Олівію чесною і прямою, тоді нехай вона відразу зізнається у всьому? Чи може, нехай стане трішки люблячою і буде мовчати аби зберегти сім’ю, а вже потім Джордж випадково дізнається про все? - Олександр зробив невеликий ковток чаю.
- Ну, скажу так, що другий варіант, найбільш частіше зустрічається в житті. Тим паче, що в них є спільна дитина, Джордж не бідний і розійтися з ним Олівії не з руки, по-друге, Олівія прожила з Джорджем вісім років, а там хочеш чи ні, а прив’язка є один до одного. Тому я не думаю, що Олівія наважилася б розповісти все. Тим паче, що між нею і Майклом ніякого роману немає, проста зрада в стані сп’яніння. - промовила Катя і поглянула на чоловіка.
- Знаєш, я такої ж думки. Тоді, як тобі таке продовження? Олівія нічого не говорить Джорджу аби зберегти сім’ю, проте розповідає про це своїй кращій подрузі Джесіці, а та будучи закоханою у Джорджа, вирішує таким способом розлучити їх. - Олександр пильно подивився на дружину.
- Як один з варіантів. - тихо сказала та. - Але як на мене, то краще не робити з Джесіки стерво. Нехай Джорджу про зраду розповість, якийсь випадковий свідок того, як Олівія цілувалася з Майклом. Джордж звісно ж захоче пояснень і піде до своєї дружини аби все дізнатися, та йому все розповість, але буде просити пробачення, так як зрозуміла, що якби там не було, а вона кохає свого чоловіка. А Джордж, який дуже сильно кохає Олівію, вибачить її. І буде у них все весело і щасливо. - Катя закінчила.
- Ох, не моя тема… Не моя… - глухо сказав Олександр закурюючи цигарку.
- Ну, що ж зробиш, сам казав, що добрі гроші запропонували за книгу. - ласкаво промовила Катя і обійняла чоловіка.
- Тільки це і надихає. - ледь чутно промовив той.
- Тільки гроші? - з хитрою посмішкою спитала Катя.
- Ти надихаєш мене жити, дихати і не дивлячись на труднощі продовжувати йти до своєї мети. - Олександр ніжно обійняв свою дружину, - Дякую мила, за все, що ти робиш. Ти в мене найкраща.
- Я ж твоя дружина, хто як не я тобі допоможе. - промовила Ольга і піднявшись додала, - Я йду спати, щось трішки голова починає боліти, хвороба ніяк не відпустить. Ти зі мною?
- Ні, зараз трошки посиджу, може щось путнє в голову влізе, то подрукую трішки.
- Добре, мій письменник. - Катя поцілувала чоловіка і пішла до спальні.

3 сцена
Після того як дружина пішла, Олександр продовжив сидіти. Він зважував в голові всі варіанти продовження книги. З однієї сторони гроші, яких не вистачало, не дивлячись на те, що дві останні книги мали певний успіх. З іншої, Олександр писав фантастику, пригоди, а тема мелодрам була для нього чимось новим. Він погано на неї розумівся, і рідко писав в такому жанрі, проте все одно взявся за написання, через що зараз страждав.
- Знову депресія. - ледь чутно промовив Саша і загасив цигарку. Піднявшись він зайшов до свого кабінету і прийнявся друкувати. Рядки давалися йому важко, Олександр в самому прямому значенні - насилував себе, видавлюючи нові і нові слова. Інколи він захоплювався написанням і друкував на однієї хвилі, а потім зупинявся і довго вдивлявся в надруковане. Щось видаляв, щось виправляв. Але мозок вже починав бастувати, речення інколи не мали ніякого сенсу, видавлювати нові ставало дедалі важче. Коли терпець урвався, письменник щосили змахнув зі столу склянку з олівцями і піднявся.
- Все, не можу більше. - нервово промовив він і пішов до ванної кімнати аби вмитися. Там він знову взяв в руки таблетки, довго тримав їх в руках, переводив погляд з блістеру на своє лице, потім знову вдивлявся в ліки.
- Ні, знову я на вас не підсяду. - тихо сказав Олександр і поклав ліки на місце.
Він неквапливо пішов до спальні, обійняв Катю, поцілував її і ліг. Довго не міг заснути, скляним поглядом вдивляючись в стелю, проте в кінці кінців втома дала про себе знати і чоловік заснув.

4 сцена
Олександр заходить в свій дім і з порогу кричить дружині.
- Катрусю, привітай мене, мені заплатили дуже добрий гонорар, здогадайся куди ми скоро поїдемо. – проте у відповідь була лише тиша, яку порушувала лише вода з крану у ванній. – Катрусю ти де? – голосніше крикнув чоловік і пішов до ванної кімнати. Двері були зачинені і Саша злегка постукав у них. – Катрусю відчиняй. – посміхнувся він. Проте відповіді так і не було. – Ну досить, кохана, відчиняй. – підвищив голос Олександр, але окрім шуму води з ванної нічого не було чути.
Чоловік потягнув на себе двері, потім сильніше, реакції від дружини не було, тому Саша щосили рвонув двері на себе.
Від побаченого чоловік ледь встояв на ногах. В ванній наполовину заповненій кривавою водою лежала Катя, її ліва рука була розрізана декількома глибокими порізами вздовж вени. Шкіра її була синювато-блідою, що не залишало сумнівів в тому, що жінка була мертва.
- К-катю. – тремтячим голосом крикнув Олександр і наблизився до дружини. – Що ти… Що ти зробила? – чоловік декілька разів дав жінці ляпаса намагаючись привести її до тями, проте все було марно. Катерина лежала направивши свій скляний погляд на чоловіка. – Катю, прокинься! – в істериці закричав чоловік і обійняв бездиханне тіло. – Прокинься. – ледь чутно крізь сльози промовив він…
***
Олександр ривком прокинувся і сів на ліжко.
- Твою ж. – вилаявся він взявшись за голову.
- Ти чого любий? – Катя ззаду обійняла чоловіка і поцілувала його в шию.
- Та, - Олександр махнув рукою, - дурний сон приснився. Вибач, що розбудив, лягай, я зараз вип’ю води і повернуся. – чоловік піднявся і пішов до кухні. Замість води він налив собі віскі і одним ковтком спорожнив склянку. Після чого він зайшов до ванної кімнати і вмився, знову взяв до рук блістер з ліками, але відразу ж засунув його подалі в шафку і пройшовши до спальні ліг в ліжко обійнявши дружину.

5 сцена
Вранці, Олександр відкрив очі і машинально поклав руку на місце де повинна була лежати Катя, проте вона, як завжди, прокинулася раніше і вже готувала щось на кухні.
Олександр піднявся і неквапливо пішов до дружини.
- Доброго ранку, любий. - ласкаво посміхнулася Катерина і кивнула на чашку з кавою, - Тримай щойно зварила.
- Дякую, моє сонечко. - Олександр обійняв дружину і поцілував її, потім взяв в руки чашку і пішов на вулицю. Закуривши цигарку, він зробив невеликий ковток кави і подивився на горизонт міста.
- Потрібно закінчувати книгу. - сам до себе промовив Олександр.
Телефон монотонно завібрував в кишені.
- Ало. - тихо сказав Саша приклавши телефон до вуха.
- Олександр Ігорович? Ви вже не спите? - почувся з того кінця трубки голос його замовника Ігора Миколайовича.
- Ні, Ігоре, я вже прокинувся. Ви щось хотіли? - стримуючи роздратування запитав Саша, не люблячий ось таких ранніх телефонних дзвінків.
- Я б хотів би, сьогодні до вас заїхати. Поспілкуватися трошки, познайомитися краще, а то ви працюєте на мене, а я вас практично не знаю. - сказав замовник.
- Заїжджайте, десь о першій годині. - запропонував Олександр дивлячись на годинник, нетерпляче очікуючи кінця розмови.
- Тоді домовилися, о першій буду. - промовив Ігор і вимкнув телефон.
- Нарешті. - видихнув Саша і запаливши цигарку зробив ковток кави.
- Хто телефонував? - запитала Катя вийшовши з дому з чашкою.
- Новий замовник. Хоче сьогодні приїхати познайомитися. Бо я на нього працюю, а він мене не знає. - відповів Олександр випускаючи в небо сіру хмару диму.
- Щось я не бачу в голосі радості. - посміхнувшись промовила Катя.
- Бо радості і немає. - зітхнув Олександр і зробив ковток кави.
- Ну, треба, може знайомство дасть можливість подальшої співпраці. - поклала руку на плече Катя.
- Надіюся.
- Ти не хочеш сходити в магазин?
- Та треба, цигарки закінчуються. - відповів Олександр і ковтком допив залишки кави.
- Продуктів купиш, я записку на кухні залишила. – промовила дружина.
- Добре. - чоловік посміхнувся і поцілував дружину.

6 сцена
Після приходу з магазину Олександр хотів було взятися за роботу над книжкою, проте не судилося. До приїзду замовника, залишилося лише 30 хвилин, потрібно було готуватися і поголитися не було б зайвим.
Залишивши справи готування на дружину, Олександр пішов до ванної кімнати, і прийнявся голитися.
- Красунчик. - ледь помітно посміхнувся він подивившись на своє лице. Погляд Олександра зупинився на шафці. Депресія давала про себе знати, пропри всі негативні дії таблеток, з нею вони допомагали. Тому чоловік відкрив шафку і дістав звідти блістер з ліками. Довго дивився на них і врешті закинув до рота одну з таблеток, нахилився аби запити, проте в останній момент виплюнув.
- Зберися, сам можеш перебороти. – Олександр декілька разів не сильно вдарив себе по обличчю і заховавши блістер в шафку вийшов з ванної.

7 сцена
- О, хтось поголився? – лагідно посміхнулася Катя доторкнувшись рукою до гладенької шкіри.
- Так, давно збирався.
- Правильно, а то вже коловся, як їжачок. – дружина поцілувала в щічку хлопця і знову зайнялася готуванням.
Біля воріт почувся звук двигуна. І Олександр пішов на вулицю, аби зустріти Ігоря Миколайовича.
- Доброго дня. – замовник з посмішкою привітався і протягнув письменнику руку в знак вітання.
- І вам.
- То значить, це і є, ваш творчий прилисток. – Ігор пильно обдивився двір.
- Ну, який є. Ще не назбирав грошей на віллу в Каліфорнії. – Саша засміявся.
- Нічого, якщо продовжите в такому ж дусі, як і останні книги, то скоро зможете дозволити собі і віллу, і острів десь у Тихому океані. – жартома відповів замовник.
- Сідайте. – Олександр кивнув на м’які крісла. – Зараз принесу кави.
- Дякую. – Ігор сів і діставши з кишені піджака хустину протер лоб.
- Ну так про що хотіли поговорити? – поклавши дві чашки з кавою поцікавився письменник і закурив.
- Про нашу співпрацю, яка надіюся буде дуже плідною. – ледь помітно посміхнувся Ігор зробивши ковток кави. – Як йдуть справи з книжкою?
- Вам чесно? – Олександр випустив в сторону дим.
- Звісно.
- Важко. – письменник зітхнув. – Я все ж більший мастак по фантастиці. – чергова порція диму відправилася в небо.
- Ну якщо ви не можете писати в цій темі, то чому погодилися на співпрацю. – замовник зробив ковток кави і пильно подивився на співбесідника.
- Я не сказав, що не можу, я лише сказав, що дається вона мені важче чим інші, проте більше половини книжки вже готово. – злегка знервовано пояснив письменник і вдавив цигарку в стінку попільнички.
- До кінця серпня встигнете?
- Ну, думаю, що так. – відповів Олександр, а в середині почав нервувати, не любив він, коли йому ставили строки. – Ви ж не ставили строків спочатку.
- Не ставили, бо думали, що отримаємо її раніше. А вже пройшло чотири місяці. Треба вже починати випуск. – сухо промов Ігор знову витерши краплі поту с чола.
- Ви намагаєтеся давити на мене? – чергова цигарка відправилася до рота письменника.
- Ні в якому разі. – замахав руками Ігор. – Просто прошу трішки швидше працювати. В мене терпіння достатньо, а в мого начальника, - замовник важко зітхнув і зробив ковток, - ні. Тому прошу вас поквапитися і закінчити книжку до кінця серпня. – Ігор поклав порожню чашку на стіл.
- Добре, буду старатися.
- Постарайтеся, бо Олег Михайлович, тобто мій начальник, людина нервова і любить рубати з плеча, якщо сильно затягнете з написанням. Попрощаєтеся з контрактом. – голос Ігоря був рівним без єдиної емоції, тому сумніватися в його словах не доводилося. Олександр розумів, що не в його ситуації перечити замовнику. Хто він? Майже невідомий письменник, якому пощастило звернути на себе увагу крупного видавництва. Був би відомим автором, за плечима якого кілька бестселерів, інша справа, тоді можна було б і ставати в позу, як то кажуть. А поки, понуро опустивши голову треба виконувати контракт. А там гляди і все налагодиться.
- До середини серпня книжка буде у вас. – буркнув Олександр.
- Це радує. – посміхнувся Ігор. – До речі, а де ваша дружина, я б і з нею хотів познайомитися?
- Зараз покличу. – Ігор піднявся з крісла і зник в домі.

8 сцена
Олександр зайшов до кухні, де повинна була бути Катя, проте там її не було.
- Катю! – гукнув дружину Ігор.
- Я тут. – почувся слабкий голос дружини зі спальні. Чоловік пішов туди.
- Вийдеш до нас? Ігор Миколайович хоче познайомитися. – спитав Олександр, проте помітивши бліду дружину спитав. - Тобі погано, люба?
- Трохи тоншить. – відповіла Катя.
- Може лікаря?
- Та ні, пройде, трошки полежу і все буде гаразд. Ти йди не гоже гостя самого залишати. І вибачся за мене. – дружина поцілувала чоловіка.
- Як він піде я прийду. – пообіцяв Олександр і ніжно провів рукою по волоссю дружини.
- Добре. – ледь чутно відповіла Катерина.

9 сцена
- Пробачте, але Катерина, погано себе відчуває. – пояснив Олександр вийшовши до гостя.
- Ну буває. – промовив той і піднявся. – Тоді іншим разом познайомимося, я думаю будуть в нас ще можливості. – Ігор посміхнувся і протягнув руку письменнику. – Поїду я, ще роботи багато.
- А я буду працювати, щоб встигнути в строк. – з нотками сарказму промовив Олександр і потиснув руку замовнику, той зробив вигляд, що не почув фразу.
- Може якось надішле мені частину написаного? – спитав Ігор відчиняючи двері авто.
- Взагалі це не в моїх правилах. – почав було відмовлятися Олександр, проте швидко змінив своє рішення. – Але я думаю, що це можна зробити. На днях скину вам не електронну пошту частину книжки.
- Щиро дякую. – Ігор сів за кермо. – Ну, натхнення вам тоді. - крізь відчинене вікно кинув замовник і його автомобіль неквапливо поїхав.
- Жук. Міг і раніше сказати, що строки ставити будеш, я б ще подумав чи треба з вами співпрацювати. – невдоволено буркнув письменник і пішов до будинку.

10 сцена
Катерина повільно вийшла з дому і сіла в крісло. Лице її було блідим, а вигляд хворобливим.
- Ти як? – Олександр присів біля дружини і взяв її руку.
- Не дуже добре. – ледь чутно промовила та. – Хотіла подрімати, але не можу заснути. Що говорив замовник?
- Та, - Саша махнув рукою, по його вигляду стало ясно, що зустріч з Ігорем, аж ніяк не була приємною, - встановив строки на написання книжки. До кінця серпня треба закінчити, інакше видавництво розірве контракт. – промовив письменник і в черговий раз запалив цигарку.
- Ти надто багато куриш, любий. – Катерина витягнула з рота чоловіка цигарку і поцілувала його.
- А як тут не курити? – буркнув Олександр.
- Я бачила таблетку в раковині. – тихо промовила дружина і після маленької паузи продовжила. – То ті антидепресанти?
- Вони… Вони. – відповів Олександр і забравши з рук Каті цигарку затягнувся.
- Чого не випив, раз узяв? – жінка ледь помітно посміхнулася.
- Думав випити, щоб трішки заспокоїтися, але потім згадав, як страждав через залежність від них, то передумав.
- Якщо вони тобі допомагають, то краще випити. Просто не часто і не багато, щоб не викликати залежність. – Катерина ніжно провела рукою по волоссю чоловіка, потім поцілувала його в губи.
- Напевно ти права. Особливо враховуючи, що найближчий місяць буде, вельми важким. – промовив Олександр і піднявся.
- Працювати? – ледь помітно усміхнувшись спитала жінка.
- Спробую, контракт геть не хочеться втрачати. – відповів письменник і зник в домі. Катерина прикрила очі і спробувала задрімати під мелодичні пісні птахів.

11 сцена
Олександр зайшов до ванної кімнати і вмився, після чого дістав блістер з таблетками і випив одну з них.
- А тепер спробуємо. – ледь помітно посміхнувся чоловік і вийшов з кімнати.

12 сцена
Олександр попечатав чергову частину книжки і відправив на печать в принтер. Він мав звичку читати свої розповіді з паперу, так легше було редагувати і зосередитися. Перший листок з характерним хрустом відправився до принтеру. Потім виповзла з іншого отвору, але вже з запечатаною на неї першої главою книжки.
Дія таблеток була відома Олександру, його дуже хилило в сон і він вирішив зайнятись редагуванням після того, як трішки подрімає, все рівно таблетки його «виключать».
***
Знову йому снився той страшний сон, який попри все був занадто реальним. І коли чоловік ривком встав з дивану, то відчув, що відчуття тривоги і незрозумілого болю, не полишали його.
Кабінет був не таким, як перед сном, на столі лежав ноутбук, але закритий, а Саша добре пам’ятав, що не закривав його. Кудись зникла склянка з ручками, яка завжди стояла біля ноутбуку, вона допомагала письменнику зосередитися. І взагалі стіл був доволі сильно вкритий пилом, лише де не де виднілися невеликі лінії, видно залишені від пальців з принтеру стирчала купа листків з романом. Саша підійшов до них і взяв їх в руку.
- Це ще що? – його голос порушив навколишню тишу. На папері замість речень були лише хаотично запечатані літери, проте ніяких речень тут не було, можна було подумати, що принтер зламався, проте і на усіх інших листках було те ж саме. Відкривши ноутбук Саша знайшов файл з назвою «Олівія Гроу». – Що? – Олександр нерозуміюче протер очі, адже замість написаного роману, на екрані виднілися лише літери, які не несли в собі ніякого сенсу. – Катя! – закричав Саша. – Це взагалі не смішно. – роздратовано вигукнув він і пішов на кухню, проте там нікого не було, лише гора немитого посуду, купи пилу і павутини.
- Що? – Олександр трішки злякано відійшов назад. – Катю? Що це за розіграш такий? – викрикнув чоловік і зайшов до спальні.
На ліжкові не було нічого, окрім вкритого пилом матрацу, взагалі вся кімната була вкрита пилом, всюди була павутина, якої точно не було зранку.
- Я сплю? – ледь чутно промовив Олександр і вийшов з кімнати, зайшовши до вітальні, він наткнувся поглядом на фотографію Катерини, яка лежала на каміні зверху, камін як і усе в кімнаті окрім одного крісла і самої фотографії був густо вкритий пилом.
Чоловік взяв в руки фотографію, потім не розуміючи глянув на чорну стрічку в кутку. В голові пронеслася сцена з лежачою в закривавленій ванній Катериною.
- В мене немає чоловіка, ти це розумієш! – десь з коридору почувся крик Катерини, Олександр обернувся. Але Катерина здавалось його не помічала.
- Ти розумієш, що я працюю, щоб в нас все було добре! – в кімнату увійшов розлючений Олександр і рвонув дівчину за руку.
- Працюєш? І скільки ти написав? Га? Скажи мені! – Катя була червона від злості. Олександр дивився на неї очима сповненими ярості і після слів дружини дав їй ляпаса.
- Я стараюся для нас. Весь свій час витрачаю аби закінчити цю бісову книжку. І все задля нашої сім’ї. – закричав Олександр, Катерина плакала, тримаючись за щоку.
- Якої сім’ї? – дівчина подивилася заплаканими очима на чоловіка. – Якої сім’ї? Яку ти зруйнував? Коли ти в останнє цілував мене? Коли спав біля мене? Коли нарешті у нас був секс? – Катя відштовхнула чоловіка і пішла до виходу.
- Стій. – Олександр схопив жінку за руку.
- Боляче відпусти. – закричала Катя, намагаючись вирватися.
- Як ти не розумієш? – чоловік намагався бути спокійним. – Якщо я закінчу книжку, то мені заплатять такий гонорар, що ми зможемо поїхати куди захочеш, тільки ти і я. – Саша злегка обійняв дружину.
- Не вірю. Ні одному слову. Ти це кажеш вже три роки. І нічого. Постійно зникаєш у своєму кабінеті, постійно щось пишеш. Ти мене навіть не помічаєш. – дівчина заплакала і відштовхнула чоловіка. – Думаєш мені легко? Я пережила викидень і мені потрібна підтримка, а де ти? – дівчина вказала пальцем на хлопця. – А тебе нема, ти зайнятий, ти пишеш.
- Я вже пояснював тобі навіщо я це роблю. – терпець Олександра уривався і він аби не вдарити дружину швидко вийшов з будинку.
- Та пішов ти! – навздогін крикнула Катя, Саша закурив цигарку і вийшов з двору.
- Дістала істеричка. – письменник ногою вдарив по камінчику лежачому на тротуарі.

13 сцена
Справжній Олександр не розуміючи дивився на заплакану Катю.
- Чуєш? – чоловік покликав дівчину, але та його не помічала, вона мовчки пішла до ванної кімнати і зачинила за собою двері.
Дівчина увімкнула воду і взяла в руки стареньку бритву чоловіка, розібравши її вона лягла в воду.
- Е, тобі навіщо бритва? – закричав Саша, але дівчина його не чула, вона плакала і тримала біля руки лезо. – Кажу поклади на місце! – Саша хотів було кинутися до дівчини, але не міг поворухнутися. Тим часом Катерина закричала і зробила перший глибокий поріз, темна кров товстим струмком побігла вниз зафарбовуючи воду.
- Ні! Не роби цього. – Олександр намагався хоч трішки поворухнутися, але не міг якісь невидимі пути тримали його.
Дівчина знову закричала і нанесла собі ще один глибокий поріз, вся вода закрасилася в червоний колір, дівчина випустила лезо і заплаканими очима подивилася на розрізану руку, потім опустила її в воду і закрила очі. – Катю, Катю! – Олександр кричав, але не міг і підійти до дівчини, все, що відбувалося було схоже на фільм, проте дуже реальний і дуже страшний.
В двері сильно постукали, потім почали шарпати. Врешті замок з хрускотом зламався і в кімнату забіг Олександр.
К-катю. – тремтячим голосом крикнув чоловік увійшовши до ванної кімнати і наблизився до дружини. – Що ти… Що ти зробила? – чоловік декілька разів дав жінці ляпаса намагаючись привести її до тями, проте все було марно.
Справжній Олександр з жахом спостерігав за цією сценою, по його очам текли сльози.
Катерина лежала направивши свій скляний погляд на чоловіка. – Катю, прокинься! – в істериці закричав чоловік і обійняв бездиханне тіло. – Прокинься. – ледь чутно крізь сльози промовив він…

14 сцена
Олександр відкрив заплакані очі і подивився на фотографію дружини. Він ніжно доторкнувся до неї.
- Вибач, вибач мені люба. – плачучи прошепотів чоловік впавши на коліна. Таблетки вивели його з уявного святу в який його погрузила підсвідомість. Повернули в жахливу реальність, повернули болючі думки, повернули страшне відчуття порожнечі і ще страшніше відчуття провини у смерті дружини.
Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме



    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка