Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Маргарита Присмакова(Звонар) - Вибране продовження 3 
   
Жанр: Проза: Разное
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0   Посещений: 17
Дата публикации: 1.1.2021



Ой, кружляє вітер листя,
Що пізно спадає.
Мов розірване намисто,
А хто позбирає?
А сніжинки би покрили,
Землю почорнілу.
До Свят вечір все зробити,
Маленькі б поспіли.
І стояли б ліси вбрані,
У біленькі шуби.
А колядки залунали ,
Під вікнами всюди.
Не відмінить Свята того,
Та ніяка сила.
В Віфлеємі Сина Бога,
Діва народила.
… … …
Подаруй мені, Ісусе,
Іскорку надії.
Перш ніж світ цей залишити,
Накінець зрадію.
Що знайдеться ота Божа,
І вогонь розпалить.
А тепло те допоможе,
До добра направить.
Згине злоба і неприязнь,
І слова – убивці.
Біди вже перемагати,
Нам не наодинці.
… … …
Нам цей світ даровано,
Щоб у ньому жити.
Не для того будовано,
Щоби те розбити.

Не для того рід множити,
В війнах щоб вбивати.
А радіти щоб, любити,
Й тих воєн не знати.

Щоб в лісах густих селились,
Та усяке птаство.
В полях жита колосились,
Як символ багатства.
Підтримати щоб слабого,
Надію подати.
Не сказати й слова злого,
Як про себе дбати.
… … …
Якщо змалку нас лиш учать,
Благ фізичних набувати.
Що й духовні є, що вічні,
Звідки дітям про це знати.
.. .. ..
А «Попандопола» давно,
Прижився, і надовго.
І вчить, ділити як добро,
Фактично, не умовно.
.. .. ..
Вам хоч у сні прожити б так,
Як ми живем щоденно.
Й що вас до тями приведе,
Надіюсь я даремно.
.. .. ..
Хто вже зійшов з дороги тої,
Яку Господь нам показав.
На вседозволеність і розкіш,
Сам сатана їм поміняв.
.. .. ..
А справедливість таки є,
Це необхідність, люди.
Й до нас, я вірю, що прийде,
І запанує всюди.
.. .. ..
Одні до одного змінімо,
Неприязнь скам’янілу ту.
Знаходьмо добре й бережімо,
Й реальну зробимо мету.
Любити ближнього щоб свого,
Без всяких вигод і угод.
І піднесемо душу свою,
До нам незвіданих висот.
.. .. ..
За що люблю вас, я не знаю,
Люблю, і точно не за страх.
Щоб світ цей став хоч трошки кращим,
Насправді, а не на словах.
.. .. ..
Дитина в любові зростає,
До доброго усього.
І духовне це багатство,
Та ніколи, та нізащо,
Не віднімуть в нього.
… … …

Для того, щоб нити і плакати вічно,
Причин безконечно у нас.
Та радість, утіху, любов віковічну,
Знаходимо з вами не менше щораз.
.. .. ..
Так скупо на небі рожевого зрання,
Та рада безмежно й такому йому.
Окрасить краєчок,і зійде жадане,
Й здалека всміхнеться живому всьому.
… … …
Фізична сила, чи краса,
Старіє і зникає.
Духовна ж вічна, і вона,
Бар’єри всі долає.
… … …
Усяка істота спожиє лиш стільки,
Скільки потрібно йому для життя.
Людина ж бездушна такого не знає,
Коли до « корита» добралась вона.
.. .. ..
Не знаю, чому на народ цей напасті,
Зігрітися – розкіш узимку для нас.
А там «наверху» за посади ті страсті,
Й виходить, займають найгірші щораз.
.. .. ..
Яку душу треба мати,
І спокійно жити, спати,
Коли з цінами попер.
Який чорт його намовив,
Що мільйони обездолив,
Й газ як золото тепер.
.. .. ..
Та жадоба замінила,
Всі людські чесноти.
І в серця їх поселила,
Пекельні мерзоти.
.. .. ..
На газ ціна зависока?
Споживають мало.
То ж платіте за доставку,
« Легше», люди, стало?.
… …
Красна дуже земля наша,
Не налюбуватись.
От би влади ще такої,
Нам з вами діждатись.
.. .. ..
Душа рада навіть крихті,
Людяного чогось.
Чом добро те не прижилось,
Ні на крихту в когось.
.. .. ..
Всі ми знаємо ту мудрість,
« Що посієш, те й пожнеш».
Що ж диявола ти тішиш,
Як у бідного береш?
Скільки треба тій людині,
Тих машин, маєтків?
Тих металів, тих рахунків,
Що по всій планеті?
Сієш ти несправедливість,
То ж заради чого?
Бо подяки не почуєш,
Від мотлоху того.
.. .. ..
Пандемія, безробіття,
Газ «не по кишені».
Ой, та ціле розмаїття…
А добро у « жмені».
Я лелію його, й буду,
Щоб росло велике.
Проганяло всяку згубу,
Злобне все, і дике.
Хай росте і колоситься,
У серцях надія.
Щастя теж не забариться,
Буйно зарясніє.
.. .. ..
Звідки взялося це хамство,
Необхідність злоби.
І яке законодавство,
Видало народу?
Хто отруює ті душі,
Хто їх так калічить.
Вибирала щоб калюжі,
Інших щоб паплюжить.
Й задоволеність собою,
Що зробив найгірше.
Хто зупинить цю сваволю,
Або знищить, ліпше.
.. .. ..
Кажуть люди, що до всього,
Мусимо звикати.
Куди дінешся від злого,
Треба виживати.
Та чи можна вік мовчати,
Плакати в подушку.
Ні, не згодна душа спати,
Й шепотом на вушко.
… … …
Хто скалічив оту душу,
Ще в колисці, може.
Хто побачити примусив,
Око зла вороже.
І краси уже не бачить,
Хоч вона й для нього.
Що від вчинку його плачуть,
Що йому до того.
… … …
Збігає час і рік двадцятий,
Піде в минуле, як і все.
А прийде буйний і рогатий,
І нам добробут принесе.
Яким би ім’ям не назвати,
Не прийде з казки богатир.
Щоб олігархів розігнати,
Й народу дати щастя й мир
… … …
Якщо не вмієш порадіти,
За друга вірного свого.
Не маєш права називати,
Цим гарним іменем його.
… ... …
Спішіть зігріти серце,
Та добрими словами.
Знайдіть той час найперше,
Для рідних, що не з вами.
Хай байдужість назовсім,
Не знайде в серці місця.
Й на дереві засохшім,
Зазеленіє листя.
… … …
Розійдіться ви, тумани,
Прояснися, небо.
Обдаруй ти нас дарами,
Багато їх в тебе.
Сонця промені засяють,
Глянути не можна .
Вночі зорі заморгають,
По своєму кожна.
Викотиться ясний місяць,
Ближче до венери.
Подаруйте землі дітям,
Миру й щастя еру.
… … …
Я народилася й зростала,
Пташиний щебіт де лунав.
І кожний ранок я вставала,
В вікно як промінь заглядав.

А влітку сонечка багато.
І неба ясна голубінь.
Спокійно, радісно як в свято,
Хоч були й прикростей тих тінь.


А осінь серце зігрівала,
Бо поселився в серці він.
Душа раділа і співала,
Й не чула, що там навздогін.

А пам’ять добре залишила,
І зігріває до цих пір.
Згадала, й знову захотіла,
Все перенести на папір.
… … …
Навідався Бог на землю,
Маленьким дитятком.
Веселять Його у яслах,
З Неба янголятка.

Не знайшлося для ночівлі,
В Віфлеємі місця.
Відпочили у колибі,
Пастушат домівці.

Веселися Земля й Небо,
Сповіщайте світу.
Колядуйте і дорослі,
Колядуйте й діти.
…. ….. …..
Ми змогли б цей світ змінити,
Зміни ті б настали.
Змогли б зло в собі убити,
Назавжди, без жалю.
.. .. ..
Дар великий у людини,
Це любити вміти.
Зрозуміти, підтримати,
За інших радіти.

Зігріває сонце щедро,
Всіх нас однаково.
Хай не буде скупе серце,
Навіть і для злого.

Не даваймо проростати,
Нищівній тій злобі.
І на корню присікаймо,
Найперше у собі.
.. .. ..
На усякі ті хвороби,
Знаходяться ліки.
А як бачимо, пороки.
Прижились навіки.
.. .. ..
Хіба дощику так важко,
Перевтілитись у сніг.
Це як сльози, що невчасно,
Замінити їх на сміх.
.. .. ..
Тяжкий ти все-таки, двадцятий .
«Корона» страху додала.
І день, і ніч жахлива мряка,
Нам снігу навіть не дала.
Та сірість зверху нависає,
І напівтемрява стоїть.
Де сонце, в небі що гуляє?
Щоденно прошу їх « прийдіть».
… … …
Що нам легко дісталося
Нехтуєм, не дбаєм.
Колись схочемо вернути,
А його немає.
.. .. ..
Де захочеш, там гуляєш,
Гнеш, а щось зриваєш.
Чи є в світі тая сила,
Що тебе би зупинила.

Легко хвилі ти долаєш.
Хто у морі. Ти лякаєш.
Листя ніжно полоскочеш,
І зірвеш, коли захочеш.

Що за сила в тебе, вітер,
Які спинять тебе сіті.
Розжени цю сірість в небі,
І для нас всіх,і для себе.
… … …
« Милостиня –цариця чеснот»
Іван Золотоуст
О, як ціниться на небі,
Милостиня на землі.
Хай знайдеться завжди в тебе,
Щоби не лише собі.

Золоті слова хай будуть,
Твоїм компасом життя.
Даєш хліба, а дістанеш,
Вічне в небі майбуття.
.. .. ..

Ось засяє сонце в небі,
Таке довгождане.
І у мене, і у тебе,
Ця хандра розтане.
У нічній безкрайній далі,
Зіроньки засяють.
І веселощі Різдвяні,
Всюди залунають.
.. .. ..
Закони, мій Боже,
Не всім до вподоби.
Щоб ближніх любити,
Не мати жадоби.
Чужого не брати,
Своїм поділитись.
Хто впаде, підняти,
Нічим не гордитись.
Слугою для інших,
Як треба, побути.
І ласку у Тебе,
Велику здобути.
.. .. ..

Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме



    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка