Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Маргарита Присмакова(Звонар) - Вибране продовження 5 
   
Жанр: Проза: Разное
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0   Посещений: 8
Дата публикации: 19.3.2021



Скоро березень замінить,
Брата свого лютого.
Та, буває, стерпить норов,
У весняний час його.

Все ти встигнеш, не журися,
Хіба це у перший раз.
Весна в пролісках нагряне,
Й зачарує усіх нас.
… … …
О, яке жадане сонце,
Як скував землю мороз.
Ніби все чудово в мене,
І хвороби забрав хтось.

Душа в радіснім чеканні,
Неймовірного чогось.
Запалив вогонь любові,
Всемогутній у ній хтось.
… … …
Що, весна, нам принесеш,
Радість, чи тривоги.
Чи облегшиш, люба, нам,
Ці життя дороги.
Чи й надалі те каміння,
Болота і ями.
Кого треба, чи приведеш,
Ти таки до тями.
… … …
Господи! Як терпиш нас,
Жадібних, брехливих.
І нестриманих таких,
І роками мстивих.
Чи не вчилися науки,
Чи, може забули.
І чесноти Божі ті,
Мертвим сном заснули.
… … …
Що природньо – не змінити,
Ви не тіштеся, дарма.
Захід сонця не спинити,
Чи не хоче уступити,
Трон весні зима.
…. …. ….
Ні безмежної любові,
Ні душевного тепла.
Скільки мати віддає нам,
Інших, знаємо, нема.
Любов жертовну й вічну,
Оберігає що з небес.
Долає час, долає відстань,
У світі більшу не знайдеш.
…. …. ….
Часу мало залишилось,
А здоров’я й поготів.
А мені ромашки снились,
Й солов’їний в гаю спів.

Я схід сонця зустрічаю,
Шлю вітання в небеса.
І надії не втрачаю,
Ще порадує весна.

Вкриє зеленню і цвітом,
Владарює бо вона.
Й передасть правління літу,
Разом весен двох нема.
…. …. ….
Як чекаю, я лиш знаю,
Ті новини добрі.
Звідусіль щоби стікались,
В ріки повноводні.
Вістку миру довгождану,
Волю полоненим.
І дитинку так жадану,
Долю нареченим.
Щоб ліси густі любили,
Більше за ті гроші.
І слабих би прихистили,
Ви, мої хороші.
… … …
Не повірю, що потрібен,
Цей народ й «наступним».
Що найбільше необхідне,
Стає недоступним.
… … …
Є такий закон природи,
Знають це усі народи,
Він незмінний на віки.
Тут, звиняйте, віднялося,
Ну а там це додалося,
Арифметика таки.
Ви вже якось обійдіться,
І з законом цим змиріться,
Бідні ж теж якось живуть.
Бо життя оте казкове,
Не на мить, цілодобове,
Наглі й хитрі лиш беруть.
… … …
На асфальті не посієш,
Та й його всім мало.
В ліс по ягідку не підеш,
Сил на те замало.
Ну, а ціни на продукти,
Захід доганяють.
Олігархам й наші крихти,
Настрій піднімають.
Що царі, що фараони,
Що ті президенти.
Не спішіть за них, я прошу,
Добровільно вмерти.
… … ….
Революція не може,
Справедлива бути.
Де насилля, смерть і сльози,
Повік не забути.
А змінилося? Не знаю,
Думаю, нічого.
Життя, правда, здорожчало,
Спитати? А з кого?
… … …
Галопують, як то кажуть,
Ціни на продукти.
«Наверху» свої закони,
Схеми й оборудки.

Не поділять ніяк владу,
Якісь там «потоки».
А народу з усіх боків,
Гірше все, і доки?

І природа збунтувалась,
Сніги та морози.
Ще на сході війна клята,
Вбивства і погрози.

А безвихідь з усіх боків,
Те кільце стискає.
І без «ковіду», повірте,
Дихать чим немає.
… … …
Не робімо ідолів,
Собі ж на погубу.
Існування, не життя,
Чи чиюсь наругу.

Не загарбали б вони,
Що їм не належить.
Вірно служить сатана,
І за цим постежить.

Бо Ісус на Хрест зійшов,
Душі щоб звільнити.
Й окрім Духа Святого,
В неї не селити.
… … …
Ой, тумани, ви тумани,
Сумно дуже з вами.
Ми ж тепла і світла ждемо,
Як дитя від мами.
Спозаранку рожевіє,
На сході півнеба.
Все живе йому радіє,
І кличе до себе.

Розійдіться, дуже прошу,
Сум не навівайте.
Із водою подружіться,
Й там відпочивайте.
… … …
Любіть ту землю, де родились,
В любові й ласці де росли.
Де перше слово ви навчились,
Де перші кроки ви пройшли.

І де в житті б не опинились,
Які б красоти не знайшли.
В найкращих снах вони вам снились,
Тепло незвідане несли.
… … …
Так живім, щоб не жаліти,
За слова, чи вчинки.
Не пролилось щоб ніколи,
Й крихітки – сльозинки.

Чи батьки то, а чи діти,
Зовсім чужі люди.
Хай до серця всяка злоба,
Стежку ту забуде.
… … …
Дім будується для того,
Щоб у ньому жити.
І ніколи, вибухом щоб,
Вщент його розбити.

Хліб й до хліба- розмаїття,
Вибирай до смаку.
Труд вкладають і надію,
Стіл щоб був багатий.

І народжуються діти,
Жити щоб, любити.
І ніколи для конфліктів,
На війні щоб вбити.

Бережімо мир і спокій,
Всіх щасливу долю.
Хліб насущний на смітник щоб,
Не попав ніколи.
… … …
Хорони нас, Боже,
Від війни страшної.
А за нею, що іде,
Від долі важкої.

Хорони нас, Боже,
Від лихих і мстивих.
Від лжедрузів, їх багато,
Як Юда зрадливих.

Хорони нас, Боже,
Від голоду й злиднів.
Щоб не сталося і з нами,
Що до цього звикли.
… … …
Чорновик життя ти свого,
Повік не напишеш.
Й не поправиш ти нічого,
І не перепишеш.
То ж подумай, моя люба,
Перше ніж сказати.
Бо назад, при всім бажанні,
Слово не забрати.
… … …
Не вкради, не лихослов,
Не пригнічуй слабших.
Увійди до братства тих,
В світі цім найкращих.
І розмножуй ти добро,
У словах, у справах.
Не досягнеш ти за це,
Ні посад, ні слави.
Та велике й більше щось,
Душа дочекає.
Й невимовне те блаженство,
Від Творця дістане.
… … …
Та ніхто його не губить,
Те сумління, люди.
Бо не було в них його,
І уже й не буде.
… … …
Йди, весна ,надіє наша,
Принеси тепло для всіх.
Слава Богу, у природи,
Ні чужих, а ні своїх.
Ні метали, ні купюри,
Ні до чого тут вони.
То ж не все і продається,
Потерпімо до весни.
Терпеливо почекаєм,
Буде й в нас та благодать.
Чи це гра якась погана,
Дали гривню, взяли п’ять.
Чи на витримку ця проба,
Чи за дурнів держать нас.
Та надії вогник тліє,
Зовсім він ще не погас.
… … …
А настане, Україно,
І твоя весна колись.
Правда, дуже би хотілось,
Щоб настала уже днись.

Щоби в цвіту різнобарвнім,
Ти найкращою була.
І на подив,і на радість,
Забуяла тут весна.
Краща доля поселилась,
В кожній хаті і дворі.
Де бої були, зростали б,
Деревцята молоді.
… … …
Все живе тебе чекає,
Бо життя в собі несеш.
Цю планету зігріваєш,
З недосяжних нам небес.
Не росло б, не зеленіло,
Не давало би плодів.
Якби все це не зігріло,
Тепло твоїх променів.
… … …
Повторяю кожен раз,
Й повторяти буду.
І, звичайно цю науку,
Повік не забуду.

Не вкради і не бери,
Не твоє воно бо.
Проклене хтось, чи заплаче,
Затаїть хтось злобу.

Чи не ліпше ото буде,
Затишок, достаток.
Щоб без вийнятку, усім,
І майбутнім в спадок.
… … …
Ще Давид писав у псалмах,
(Був пророком чоловік).
Просив Бога, щоб ізбавив,
Від майданів нас, гучних.

Що ж ви робите з народом,
Чи терпіння без кінця?
Хто ж наслав вас нам, і за що,
Й чи діждемося вінця.
… … …
П’ять маєтків, сто машин,
Живи, веселися.
Без притулку не один,
Цим ти не журися.

У оселях людських холод,
У Різдвяний час.
На газ ціни недосяжні,
Точно, не для нас.

Ну, а що вже на продукти,
Стрімко вверх летять.
Нема слів, а що зостались…
Щоб кудись когось послать.
… … …
Коли безлад в хаті й холод,
Хто ж у цьому винен?
Ні городини якоїсь,
Риються там свині.
Ні садочка, ні кущика,
Ні пахучих квітів.
А поваги до хазяїв,
Не знайдеш у світі.
Що ж робити? В запустіння,
Списати обійстя?
Чи хазяїна змінити,
Для його спасіння.
… … …
А кровожерливий дракон,
Нові все жертви вимагає.
Війну приніс слуга його,
І жертви вчасно доставляє.

О, Боже, знищи, дуже прошу,
Страхіття, зветься що війна.
Хай спить спокійно кожна мати,
І сина в гості жде вона.
… … …
Я поставила б тенета,
Для новин поганих.
Я б закрила добре двері,
Для гостей незваних.

Не судила б людей щирих,
За них би раділа.
І за злих молила Бога,
Щоб вони прозріли.
… … …
Одягнімо свою душу,
У любові шати.
У терпіння й розуміння,
Як собі бажати.
Не спішім вершити суд,
Як самі підсудні.
Щоб у Божім Царстві вічно,
Були ми присутні.
… … …
Були часи, писалось,
Про ті безсонні ночі.
Бо серце моє хвилювалось,
Зустрітись чи захоче.
Чи я найкраща є для нього,
Чи вабить голос його мій.
Чи він також не стулить очі,
Від найпрекрасніших тих мрій.
… … …
Відкіля взялася та,
Лиха пандемія.
В небуття б її загнати,
Та хто це зуміє?
Ми ж посидьмо дома,
Скільки лише зможем.
Може знищити її ,
Цим і допоможем.
… … …
Я в уяві намалюю,
Садочок вишневий.
Недалеко під горою,
Гайочок зелений.
Там будують свої гнізда,
Пташки уже зранку.
Все чекає і радіє,
Новому світанку.
Я б крутила цю природи,
Безконечну плівку.
Як ті квітки повертають,
До сонця голівки.
… … …

Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме



    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка