Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Вільна Жінка - Простий роман 
   
Жанр: Проза: Рассказ
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0   Посещений: 68
Дата публикации: 29.10.2021

А що ж буде далі…

Чим далі погода ставала все похмуріша і місцями навіть моторошна, підсилюючи депресивний настрій. Каплі дощу згучним звуком відбивались по підвіконню. Рута знову поринулась у свої думки, вони її заносили у минуле, то швидко створювали ілюзію майбутнього, яке вона сама собі так старанно створювала. Від роздумів її відірвав телефонний дзвінок, знову незнайомий номер, режим безвучного в допомогу та знову сховатись від усього в своїх фантазіях такого далекого світу.
Рута невисокого зросту, маючи при цьому не наскільки струнку фігуру, як би їй хотілось із сторінок відомих людей інстаграму. Маючи при цьому шкіру з відтінком оливкового кольору та яскраво-янтарними очима, які виглядали по кошачому хижими та чудово підкреслювали її обличчя.Пару татуювань на тілі, зроблені в пориві знайти себе та проявити свій індивідуалізм, які завжди знаходили в собі питання в оточуючих, що вони означають та спробу завести розмову для знайомства.
Пройдений етап, ще один пройдений етап.
Фанат фільмів про фантастику, книг про психологію та ідей «Людина - це щось більше ніж кістки, органи», вселило в неї нав’язливу думку, що можна переноситись в різний період часу та перебувати в ньому. За допомогою фантазій та думок, щось накшталт фільму «Початок» з Леонардо ді Капріо.
Наскільки прогресивний час в якому ми зараз живемо і наскільки регресивний.
Її ідея, немов змія із середини почала пожирати та наповнювати все. Ділитись з якою було б не наскільки розумно, адже проводження часу в психлікарні та розглядаючи картинки не входило в плани Рути. Вона почала вести двійне життя, цілком нормальне з хлопцем, паршивою роботою та проблемами вже не зовсім підлітка, а з іншої будівництво цілого світу для неї.
Звук на телефоні, на екран висвітилося повідомлення:
Через 15 хвилин буду, надіюсь ти вже одягнена.
Орест, як завжди, в своєму репертуарі. Закотивши очі, Рута потягнулась за колонкою - цей день без музики не пережити. Була б її воля, вона так і провалялась цілий день - без нікого, нічого, тільки сама з собою.Обіцянка Оресту на проведений з ним час в колі його друзів, змусила піднятись та шукати що б оце одягнути.
Пунктуальність Ореста, якби це було б можливо і існували нагороди, висіла б на дошці пошани і до неї діти несли б букети, а народи оспівували б в піснях. От наскільки він був пунктуальним.
-Ти ще не одягнена, Рута? Ну ти як завжди. Ех, а чого я очікував, ми вже знайомі 2 роки і нічого не міняється.
В квартирі панував безлад, розкидані речі, Рута напіводягнена - гребінець для волосся в одній руці, в іншій телефон, через який вона гортала свій плейлист.
Орест підійшов і ніжно поцілував її в волосся, по діловому сів на диван та став чекати.
-Орест, я ж не винна, що ти мені написав за 15 хвилин до твого приїзду- ігриво відповіла, хоча сама знала, що цю зустріч вони планували уже давно.
Хлопець приречено зітхнув, знав, що прирікатись не має сенсу. Здається він знав її вічність, хоч і знайомі вони були всього 2 роки. Познайомились вони в поїзді, коли він їхав з відрядження по роботі додому, а вона залетіла в вагон на останніх хвилинах його відправлення. З того часу переписки до ранку, прогулянки, спільні плани і історії. Все було, як не можна краще, вона моє життя - переслідувало в думках. Орест навіть ходив в ювелірку з другом Максом. Та вона змінилась, чи така й була, просто помінялось відношення до нього, чи перестала справджувати мої очікування, обручка була закинута в дальній ящик, а стосунки висіли на останніх волосках.
-Я готова, - відірвавши його від гри на телефоні.
На ній були сині джинси вільного крою, світшот на два розміри більший з яскравим прінтом з мільтфільма South Park.
-Ти хочеш бути схожа на Кенні? Тобі це майже вдалось - підстібнув її Орест.
-Ой, це тусовка в клубі, а не збір аристократів в театрі, тим більше ти бачив погоду? Сам то, теж не костюмі з модних обкладинок - отримав дозу взаємності Орест. 2
Приготування йшли повним ходом, ді-джей, кульки, фотозона для гостей. Хоч практично все в приміщенні клубу було ідеально Ніка помітно нервувала. Сьогодні вона вперше познайомиться з дівчиною Ореста, того самого Ореста, якого вона понад усе любила ще з школи та не зважилась сказати ні разу.
На вигляд впевнена, розбещена батьками та необмеженими ресурсами, типова мажорка з підкачаними губами, світло золотистими локонами, що густо спадали хвилями на плечі. Плаття в синьому кольорі в пайетки, королева повинна сяяти- згадались слова її татка, яке гарно обтягувало її худорляву фігуру.
Сьогодні її день, тільки її, все свято тільки для неї одної. Все буде незабутньо, роїлись думки в її голові, тим часом заспокоюючи та додаючи їй сил. Вона все скаже і будь що буде, вони помітно віддалились один від одного, коли з’явилась ця Рута. Ніка не раз пробувала познайомитись з нею, щоб витіснити суперницю на інший план, щоб Орест зрозумів, що на фоні їх обох вона займає лідируючі позиції. Та малого того ця Рута вперто відмовлялась від зустрічей, та ще й буквально зруйнувала їхню компанію, забравши з неї Ореста.
Все було сплановано чітко, спочатку її сльози і прохання, щоб Орест прийшов до неї на день народження, а зрештою і підговорюваня Макса - найкращого друга, який доречі проговорився, що у молодої парочки не все так гладко і задушевно. Тоді Ніка остаточно вирішила - настав її зірковий час, на сцену під софіти виходить вона.
Гості почали з´їжатись, з великими букетами та пакунками. Ведучий приступив до відроблення колосального гонорару, який щедро виписав Нікин татечко: для доні все саме найкраще.
З’явився Орест зі своєю супутницею. Злості Ніки не було меж, яку вона не змогла приховати на своєму обличчі та і не хотіла.
Соня, ти тільки глянь, як вона посміла прийти до мене у такому наряді, це нахабство. Ненавиджу, - прошипіла іменинниця.
Перестань, Нік, мені здається вона досить круто виглядає у своєму стилі, не всім же бути такими фешн, як ти- спокійно, попиваючи свій джин- тонік, відповіла Соня.
Їхню розмову перервало вітання Ореста. Міцно по-дружньому обійнявши Ніку та подарувавши квіти, він захоплено оглядав зал
-В твоєму репертуарі, Нік, все як ти любиш з розмахом.
Рута трималась відсторонено, перминаючись з однієї ноги на іншу, вручила пакунок, при цьому промовивши сухе:
Вітаю, -попрямувала з Орестом в середину залу, залишивши Ніку, з приголомшеним виглядо.
Вона від тебе теж, м’яко кажучи не в захваті, - не стримуючи посмішку відповіла Соня.
-Це ми ще подивимось, хто кого.



3
Рута ти пообіцяла Оресту бути дружньою нагадувала вона сама собі, це заради ваших відносин, він так хотів. Переминаючи кістяшки пальців, тим самим заспокоюючи себе.
Вона любила хлопця, справді любила, по-своєму, але любила. В один момент, він просто почав відходити на задній план та не так її цікавити, вона перестала ним горіти, але водночас він залишався для неї важливим.
Змінилось все, коли гортаючи в Інтернеті різні статті, її увагу привернула вирізка з книги про силу мислення, керування ним, науково доведену та написану професором психології. Знайшовши книгу, дівчина перечитала її від початку до кінця разів 10, списану своїми зауваженнями та анотаціями, вона вже була схожа більше на давні писання, ніж на сучасну книгу.
Для Рути вона стала її настільною книгою та пожирала зсередини всі сили.
В кожного є думка: «Я особливий. В мене точно є дар, як мінімум - не даремно ж відбитки пальців у кожного унікальні.»








4
Вечірка набирала обертів, алкоголь лився звідусіль, танцпол був заповнений дикими рухами спітнілих тіл.
Рута вирішила зробити собі відпочинок від себе самої та весело провести час. Сидівши на диванчиках в компанії Андрія, Макса і Соні, Орест саме пішов за випивкою, обмінювались жартами та враженнями:
-Хто ці всі люди, не знала, що наша Ніка така дружелюбна, - Андрій вставив свій коментар.
-Можливо її татко заплатив і їм теж, щоб вони прийшли, - Соня підтримавши хлопця своїм зауваженням.
Всі зайшлись сміхом.
Підійшовши з танцполу Ніка, злегка пошатуючись від випитого:
-Бачу вам весело. Що ви вже прийняли новеньку в нашу компанію? Не забувайте саме вона нас і роз’єднала. Рідкі випадки на яких ми можемо зібратись, як раніше, - з єхидством випалила вона.
Перестань, в нас з’явились різні інтереси - ми виросли, банально нам вже не так цікаво разом, - підтримав Руту Макс.
Ти що знову вирішила поскандалити, - запитав Орест, підійшовши з келихами- гадаю не треба шукати когось винного в цьому, тим більше частково твої випади, інтриги і істерики стояли на тому, що ми рідше почали зустрічались, - спокійно з легким холодом в очах промовив він.
Що ти, Орест, і в думках не було, - він завжди на неї діяв як сильне заспокійливе, тільки він мав над нею владу, - насправді я так рада, що ви всі тут, - потупивши очі вздалась вона.
Всі з компанії знали, що причиною всіх сварок була Ніка, вона не знала, що саме її вирішили не запрошувати з ними нікуди. Єдиний хто хоч якось підтримував її був Орест, а коли він вирішив посвятити своє життя іншій, то і кожен просто наплював на неї. Створили окремий чат, без цієї розбещеної ляльки, як любив її називати Андрій та режим морозу увімкнений. Так зрідка, хтось з нею міг випити кави через силу та ця тупа дурепа знайшла причину всього в новій пасії Ореста.
Вирішивши згадати, як круто було колись разом, всі і погодились прийти до Ніки на день народження, тим більше всім було цікаво нарешті познайомитись з дівчиною, яка так захопила їхнього прагматичного друга.
Рута вже знала всіх заочно, одного Макса, який для Ореста, був як брат, знала вживу. Вона навіть могла його назвати і своїм другом теж, спільну мову вони знайшли доволі легко та чудово ладнали. Хлопець з відмінним почуттям гумору не раз їх доводив до сліз своєю самоіронією і вмінням підколоти іншого. Як завжди стильно одягнений, високий з красивими рисами обличчя та досить солідною дозою самокритики. Дівчата мало не бились за його увагу, працювавши фотографом - графік його був забитий замовленням на місяці вперед, в основному не завдяки його портфоліо. Хоча фотографом він був досить хорошим.

Знайомство пройшло доволі мило, не було різких випадів в її сторону , можна злегка і розслабитись.
Орест, я викраду у тебе твою дівчину ненадовго, танцпол нас чекає, - Соня хитро підморгнула йому.
Тільки поверни мені її в такому ж вигляді, а то я тебе знаю.
Обіцяю вести себе чемно, тим більше бачу по твоїй Руті, що вона не з тих, що дає себе ображати.
Сонь, а ти мені подобаєшся, чому я раніше з тобою не познайомилась, - взявши під руку дівчину Рута попрямувала з нею танцювати, бакал шампанського таки надав їй сміливості.
Здається Ніка цього весь вечір чекала. Завжди користуйся влучною нагодою, - Орест, тут так душно не міг би ти вийти зі мною на вулицю, тим більше мені потрібно тобі дещо сказати.
Давай, тільки ненадовго, все одно ми скоро уже будемо їхати.
На вулиці було прохолодно, ранковий дощ наповнив повітря свіжістю. Ніка точно не вписувалась в своєму платті до погодних умов, хлопець люб’язно дав їй свою куртку.
-Про що ти хотіла зі мною поговорити? - з підозрою в глянув Орест.
Я знаю, що той раз був помилкою для тебе. Для мене точно ні. Ми тоді так і не поговорили, але я хочу, що б ти подумав про нас. Обіцяй, що подумаєш. Ти робиш мене кращою, я знаю, що у вас не все гладко зараз... а я я я, знаю тебе, знаю, що тобі потрібно...я люблю тебе.
Для хлопця признання не стало новиною, хоча пройшло занадто довго часу, якось реагувати на п’яні випади Ніки не було сил і бажання. На його думку, для неї він залишився не здобутим трофеєм. Вирішивши, не давати хоч якусь мізерну надію, відрізав:
Я точно не той хто тобі потрібний.
Залишивши Ніку на вулиці в такому емоційно шоковому стані, який підсилювався дозою солідно випитого алкоголю напередодні, що він плавно від шоку і сліз перейшов до гніву.
Ореста знайшов Руту на танцполі, здається їй все подобалось, схопивши Руту за лікоть: - Нам уже час .
-Тільки одягнусь, викликай таксі - вона зауважила, що він змінився в лиці, але розвивати цю тему не стала.
Хлопець пішов попрощатись і забрати речі, а Рута вирішила вийти на вулиці.Осіння прохолода враз її освіжила, здається все дихало свіжим повітрям. Людей на вулиці не було, саме в клубі все досягло епопею веселощів та розпусти, тому ніхто не поспішав покидати вечірку, аби не пропустити чогось цікавого.
Перед клубом на дорозі з бутилкою рома в руці сиділа Ніка на бордюрі, а іншою рукою обіймала коліна. Підвівши голову, в очах запалав недобрий вогонь ненависті. Вона підвелась на ноги, дістаючи з сумочки щось чорне зі словами,:
Ненавиджу тебе, хочу, щоб тебе не було.
Страх прив’язав ноги Рути до одного місця, адже в руках іменинниці був пістолет, який точно призначався для неї.
Ніка, ні, що ти робиш? Ти зовсім розумом поїхала?!Відай мені його і ми про все забудемо, -Орест вчасно вийшов до них.
Так як ти забув про мене??, - її слова перейшли на крик, від милих локонів нічого не залишилось так і як від дорогого макіяжу, який розтікся по всьому обличчю.
Вся драма розгорталась тільки для них трьох. Хлопець став між ними, тим самим закриваючи Руту від Ніки.
Що ти робиш? Ти вибираєш померти за цю суку? Ну звісно ж, яка ж я була дурна, що вірила в якусь казку. Нашу казку, - її слова все більше походили на монолог психічно хворого. Сміх почав вириватись крізь сльози.
Тут засигналила машина підїжаюча машина, яка заставила Ніку оступитись, в цей час Орест вирвав з її рук пістолет.
Все було закінчено, без жертв, без приїзду поліції, без одіял, в які замотують постраждалих в фільмах.
Таксист приїхав вчасно.
Виснажена Ніка впала на коліна, її задум давно був приречений на поразку.







5
Дома на кухні Рута пила ромашковий чай, таки замотавшись в одіяло.
-Чудове знайомство вийшло.
Радий, що ти так швидко приходиш до тями.
Ти не говорив, що в тебе є подруга маніакально налаштована на тебе, що яскраво ненавидить мене.
Я сам не знав, я з нею раз переспав по п’яні ще до тебе, після того ми поговорили ніби все забули.
Виходить не все.
Виходить не все.Зачекай Макс телефонує, - дзвінок дав шанс залишитись одній і зібрати свої думки , які безжалісно роїлись та не могли ніяк впорядкуватись.
Щось ти швидко поговорив. Знаєш, а мені її шкода, правда шкода, ти залишишся зі мною? - сьогодні він їй необхідний, його запах поруч, обійми, які заспокоюють.
Ніку завезли в лікарню з нервовим зривом, там під наглядом лікарів їй стане краще. Звичайно, давно ти цього не хотіла. Я гадав, що вже ніколи не спитаєш, - його голубі очі випромінювали турботу та ніжність.
Сьогодні він мені потрібний, завтра уже повернусь до свого задуму, а сьогодні без нього ніяк. Можливо, я теж не сповна розуму, скоріше за все так і є.






6

Лікар сидів у своєму кабінеті, обставленому за найновішими трендами інтер’єру . Хоча без стандартного не обійшлось, тут вам і рамочки з дипломом висококласного спеціаліста, грамоти на якомусь відомому тільки йому рівні за вклад у науку. Гордитись нічим, ім’я зробив собі сам - поширював неправдиву інформацію на усіх можливих сайтах, газетах, написав книгу, з малим тиражем, яку впарював же своїм клієнтам. Але спрацювало, старання дали свої плоди. Недооцінений в дитинстві, все життя з шкіри ліз досягти вищий результатів будь якою ціною. Для себе вибрав шлях не тернистий, бо зрозумів, що вдала брехня відкриє більше можливостей ніж праведна дорога так і вийшло. Клієнти посипались, ціни за сеанси росли, в своїх професії спеціаліст він був нікудишній, диплом купив вже під час практики, але брехун від бога та й відчувати людей умів, як ніхто. Знав, що їм потрібно сказати, можливо він дійсно допомагав людям, адже вони до нього повертались. Психолога грати не важко, прочитати пару книг, фільми і все працюй на здоров’я, головне засипай чіткою термінологією, став діагнози із знаючим виразом обличчя. Самовпевненісь на рівні, від маленького зйомного затхлого кабінету на окраїні міста, до масштабного зі своєю прийомною та милою секретаркою Лізою.
Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме


    2021-11-10 03:35:46 Стрекоза
    Пожаловаться администрации на комментарий
        Очень талантливо!!!


    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка