Жанр: Лирика: Белый стих Прочтений: 0 Посещений: 64 Дата публикации: 18.1.2022
Яка беззахисна, одна,
Вона узяла в руки зброю,
В надії зберегти серця,
Серця всіх тих, хто дорогий для неї.
Навіщо так вона вчинила,
Вона не мусила, для чого,
Вона своєю твердістю непробивною
Чіпляла душу всіх чоловіків,
Вона закохувала в себе своєю стриманістю.
Та відповідь на все у неї лиш була одна,
Як постріл із гвинтівки.
Життя давало їй надію,
Можливість вірити в кохання,
В цей час всі ті, кого вона любила
Ішли з життя, лишаючи її одну,
І знову вона вірила в кохання.
Але життя страшне, і змусило її страждати,
Всі ті – віддали своє життя за неї,
Щоб вона жила і надихала інших,
Що треба підійматись та далі йти,
Як тяжко б не було,
Яких би втрат ми всі не зазнавали.
Та це життя, воно складне,
Його не зрозуміти,
Лиш мужні зможуть подолать весь шлях,
Від самого початку й до кінця,
Та пам’ятати тих, з ким на цьому світі було добре
Та хотілось жити, дихати повітрям,
Мовчати, дивлячись на одне одного та просто жити.
Ваше мнение: