|
    Прочтений: 0 Посещений: 194 Дата публикации: 22.11.2022 Ти Подих Знову дорога і туман. В далечі пустка але йти потрібно а раптом… Навколо собачники. Хтось задуманий пробує виправдати купівлю модного цуцика виставляючи його на показ перед іншими. Хтось втомлений від обовязкових прогулянок з вже пристарілим і не так улюбленим кудлатим чадом а хтось отримує задоволення від прогулянки з другом. Інший клас пішоходів це люди котрі йдуть на роботу. Цікаві емоційні барви на обличчях розповідають про бажання небажання туди йти. Я слухаю музику знову і знову відключаючи мозок щоб не лізли дурні думки. Дорога йде поряд з озером. Глибокий вдих і холодне вологе повітря наповнює легені. Ти подих. Ти Вітер Знову озеро вітер роздмухує волосся. Я вирішив його не стригти а відпустити. Думаю буде доволі потішна сива шевелюра. Хоча яка кому різниця. Люблю вітер незалежно від пори року. Відчуття стихії заворожує. Розумієш всю нікчемність людини перед природою. В дурних фантазіях ти опановуєш стихії і пролітаєш над здивованим електоратом який тебе страхається бо не розуміє. Ти Вітер. Ти Сонце. Як же добре йти на роботу вранці коли сонце ще безсиле. За 45 років я пережив і ненависть і любов і страх до нього. Підліткова ненависть від відчуття потворності і непотрібності. Любов до нього прийшла через посмішки життєрадісних людей навколо. Закоханих підлітків. Замріяних чарівних дівчат що прогулюються береговою лінією. Смішних мачо на полюванні. Люди такі люди. Я навчився підсвідомо ховатись в тінь закриватись від сонця від його обпалюючих променів, котрі наче вогонь опікають мою хвору шкіру. Поступово перетворився в нічного привида. Перестав асоціювати себе частиною людського потоку і відійшов в бік щоб просто спостерігати за життям не беручи в ньому участі. Ти Сонце Ти Осінь. Стомлені дерева скидають листя. Навколо сліпить різними барвами. Красиво і сумно. Юкі (наша собака) зарилась в купу листя і отримує максимум задоволення який можна отримати з даного дійства. Це викликає навіть посмішку. Через туман проглядається човен рибалки. Наче картина. Навколо спокій, холод і сирість яка потихеньку пролазить в найменші щілинки одягу і сковує рухи аж до тремору. Ця чарівна пора готує до довгого зимового сну. Ти Осінь Ти Привид Чарівна тінь проковзнула поруч. Зачепила холодним поглядом і пройшла наскрізь. Залишивши болючий слід. Обриси починають втрачати чіткість залишаючи тільки плями в памяті. Скоро все закінчиться навіть якщо і нічого не було. Привид розчинився в тумані а може просто з ним злився і окутав мене наче ковдрою з дрібних голок. Добре що больовий поріг дозволяє не тільки терпіти це але і жити. Ти Привид Ти сон Мій Реальність навколо починає набирати обрисів. Дурний сон потроху наче дурман відходить і натомість приходить сіра буденна картинка з циклічним шаблонним побутом. Життя змінилось і більше не може бути в такій бідній палітрі. Потрібно щось і когось міняти. Когось це мене, мабуть ці слова і є частиною цих змін. Не нотував думки дуже давно а радше і ніколи. Ловлю себе на думці що абсолютно відмерло відчуття задоволення від будь чого і кого.Після повного пробудження маю надію побачити в дзеркалі іншу людину в іншому випадку нічого немає сенсу. Ти сон мій. Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||
Петро Одинак - Ти
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |