Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 2821 Дата публикации: 14.3.2006
Про те, як змінюються люди під тиском різних чинників.
Я вже не та.
Я вже тобі не вірю
Нема уже наївного дівча,
Яке колись вручало свої мрії
І дарувало вогник у очах.
Я вже не та.
А знаєш хто тут винен?
Звичайно, що не ти...
Це все життя.
Воно не визнає свої провини...
Я вже не те усміхнене дитя,
Яке колись тебе отак зустріло.
Я думала, що щирість візьме верх.
Проте...
Я помираю...
Я безсила!
Бо хтось мою ту щирість взяв
І стер.
А разом з тим пішла моя наївність.
І вогник мій...
Той "хтось" його забрав...
Я вже не та.
Хоч може це і дивно,
Але ховаюсь як завжди в сотнях справ.
І маску я щодня свою вдягаю.
І хочу від усіх кудись втекти.
Я вже не та...
А знаєш хто тут винен?
Це все життя.
Звичайно, що не ти...
Ваше мнение: