Жанр: Лирика: Экспериментальная поэзия Прочтений: 0 Посещений: 1827 Дата публикации: 27.6.2006
Дощ не падає і сонце не світить
Все кудись повільно зникає,стає прозорим,
і ось вже нічого не видно,
все розтікається в тумані.
Самотні думки десь летять,
зливаються в одне і ніколи внікуди не зникають.
Нові прилітають і теж десь там сумують.
Чому не можна не бачити,не слухати,не думати?
можна просто не помічати,недочувати,
а не думати не виходить.
А думка сама по собі не існує.
Ні на крок від людини,як тінь.
Ваше мнение:
Мне понравилось. В этом что-то есть. Может, что-то знакомое...
2006-06-30 00:18:07rt
кгм... оте "літають" - "зникають" - "блукають" все псує... ліпше або прибери риму, або римуй усе... тіко без банальностей. поезія в принципі нормальна.