Жанр: Лирика: Юмористическая поэзия Прочтений: 0 Посещений: 1820 Дата публикации: 14.8.2006
Дега, Ван Гог, Матісс, Мане -
Представники високої культури,
Усі ходили малювати на плінер
І черпали наснагу із натури...
І наш сільський художник-богомаз
Натурою природи захопився!
І хоч ніколи череду не пас,
Пасти людську худобу підрядився.
Узяв етюдник, акварелі, олівці,
Бриля надів, щоб сонце не лякало.
З гарапником, як з пензлем, у руці
На вигін вийшов. Тільки-но світало.
А там вже жде його Микола (кум):
Пастух від Бога, практика - від роду!
На ньому профі-чоботи і проф-костюм,
І профі-банка (щоб носити воду!)...
"Ну що, художник, вип'ємо за Спас?!
За череду, за день і за погоду!
За те, щоб ми усіх й ніколи нас!
І щоб ряба Петра не лізла в шкоду!
Щоб ялова дурна від стада не відбилась!
Щоб круторога не звихнула ногу!
Щоб Фроськина стара люцерки не об'їлась!
Щоб було все, як кажуть, "СЛАВА БОГУ!"
Коли погнали череду з села
І стадо чавкало, грузило звуки різні,
Перед художником натура попливла...
Корови рухались як намальовані в кубізмі!
Коли горілки ще по "п'ятдесят"
В жару ковтнули біля водопою,
То обрій став не обрій, а квадрат
Малевіча... І згас над головою...
...Прокинувся художник у стерні,
Де колосочки інде витинались.
Пейзажі Шишкіна, Куїнджі, Левітана
В душі без полотна і фарби малювались!
Корови-свідки шморгають хвостами...
З етюдника всі акварелі розгубились...
Китайські пензлики в ставищі потопились,
А олівці тріщать під каблуками...
Допас художник стадо до обіду.
Корів розвели по сільським дворам.
Він каже куму: "Годі вже! Не піду!
Ти, кум, професіонал, добудеш сам!
Я не научусь пасти, хоч і дуже хочу!
Водити стадо - це не кожному дано!
У тебе глотка творча, як у мене очі...
Ти теж художник, кум, по-своєму, давно!"
Веласкес, Рембрант, Рафаель і Гойя,
Позаздріть всі сільському богомазу:
Шедеврів світових він не накоїв,
А ви скотину не пасли ні разу!
Але один шедевр з'явився у митця
У жанрі "рівно", в стилі "криво".
На другий день, огризком олівця,
Він виплекав об'яву "КУПЛЮ ПИВО!"
Ваше мнение: