Жанр: Лирика: Юмористическая поэзия Прочтений: 0 Посещений: 1769 Дата публикации: 8.9.2006
дома рвал вишни и такой вот поворот событий придумал :)
Було мені з десяток років.
Я був малим, дурним й високим.
А у сусіда сад під боком…
Там вишні наливались соком.
Вони були такі червоні,
Так і просилися в долоні,
Та ще й висіли цілі грона –
Сидів дивився з підвіконня.
Поласувати хотів кожну.
Хотів безбожно, та не можна.
Ідеї свої множив-множив
І ось прийшов під огорожу.
Сусід і жінка, Божим даром,
Попленталися до базару.
І я не гаяв часу марно,
На гілці примостився гарно.
Ласую їх… Які ж солодкі!
Так і пірнають в мою глотку.
І сонячна була погодка…
І серце щастя било нотки…
Та тільки от, що я проґавив –
Сусідів дід сидів на лаві.
Мене побачив – наче лава
Скипів… ото мені він вставив:
Спочатку ремінцем по сраці,
Потому кропиву на грядці…
І матюків тих, інтонацій
Почув я стільки, й досі сняться.
Сусідів більш не провокую,
Бо про здоров’я я піклуюсь.
Та й зараз, вишні як смакую,
Сідниці ніби ремінь чують.
Ваше мнение: