Жанр: Проза: Философская Прочтений: 0 Посещений: 2046 Дата публикации: 14.11.2006
Кап, кап, кап, кап. Сльози потекли по твоїй тендітній щоці, ніжно обпікаючи теплом, з наміром повернути тебе в той далекий так старанно забутий день. Ти стоїш із заплющеними очима і думаєш щосили. Ні, вже не думаєш. Думки про минуле, як вихор, заполонили всю свідомість, увесь світ, який зовсім недавно здавався рідним тобі, якимось, на диво, чарівним і неповторним, а нині він став для тебе чужим і пустим. Більше нічого вже не приваблювало в ньому. Ти відчувала лише відразу і самотність.
Дивні, нікому не відомі, окрім тебе, почуття манили до нового, такого близького обрію, до нової мети. Спомини заповнювали пустоти твоєї нової реальності. Вже не лишилося вільного місця, навіть можна сказати, що вони перенаситили тебе і здавалось, що от-от вирвуться назовні та й заживуть новим, таким рідним, неповторним життям, у світі, який належатиме лише тобі. Ніхто чужий не матиме права встановлювати в ньому правила, обмежувати твої бажання, ставити тебе перед вибором, з якого, у будь-якому випадку, ти вийдеш в програші. Ти, тільки ти станеш господаркою нового, лише твого світу.
Кап, кап, кап, кап. Сльози текли, несучи в собі ті думки, які заважають думати. В цю мить ти вже не відчувала ні болю, ні смутку, ні самотності. Новий світ відкрив для тебе інші, дивні можливості, інші почуття, іншу силу, іншу тебе. Ти стала вільною від набридливих думок, від чужої свідомості від старої себе. Ти полетіла далеко до своєї нової такої рідної і водночас, місцями, незрозумілої мети.
Вечір, як і кожний день останнього тижня, прощався з палючим сонцем, намагаючись вкласти його спати, вкриваючи ковдрою легкої, прохолодної темряви.
Тебе вже не було в цьому чужому світі. Не було...
Ваше мнение: