Жанр: Проза: О любви Прочтений: 0 Посещений: 2220 Дата публикации: 20.12.2006
No comment
ЇЇ вуста тремтіли від холоду. Ні. Насправді не від холоду і насправді не тільки вуста. Вона вся тремтіла від нестерпного болю, що пестив кожну клітинку її тіла. Вона хотіла рушити з місця, але ломота в кістках та дужий щем у серці не дозволили їй цього зробити.
Перші грудневі морози вдарили досить неочікувано. Усе природне стало млявим, усе життєдайне впало в глибокий сон. Снігу не було ще в цьому році. Дивно, але правда. Лише холоднеча. Важка, тривала холоднеча...
„Допоможи мені, Господи. Не дай замерзнути. Так, знаю, грішна, але каюсь. Каюся, Господи, каюся...”
Вона була одна-однісінька серед гущавого чагарникового лісу. Ні душі поряд. Ані живої тварі, ані пташки, ані комахи. Надія на те, що хто-небудь прийде на поміч вже давно померла. Ставало все холодніше й холодніше.
„Не дай померти, Господи! Не дай замерзнути. Благаю!”
Вона прагнула забути про холод хоч на хвилину, забути про гострий нестерпний біль. І на диво Їй це вдалося.
Її свідомість понеслася крізь роки. Вона згадувала все : дитинство, юність, зрілі роки...Пам’ять віддала належне і в уяві постав дитячий садок, гральний майданчик, іржавий паркан, батьки, братик, бабуся с дідусем, перший клас, шкільна форма... Усе поступово згадувалося. Причому, згадувалося так легко. І Їй було приємно. Спогади гріли Її душу, розпалювали безсмертний вогонь надії та сподівань. Ласкаві марення окрилювали Її. В своїй уяві вона крихітним янголом летіла крізь прожиті роки. Вона летіла і не зупинялася, аж поки перед Нею не з’явився зовсім забутий спогад.
„- Невже це Ти ? Я ніколи не думала, що побачу Тебе” – шепотіла Вона. Ці слова були сповнені не то радістю, не то смутком та печаллю.
Вона почала згадувати. І це була остання сповідь Її серця.
Дивовижно-довготривале справжнє ПЕРШЕ КОХАННЯ. Воно чисте, як джерельна вода, довірливе й наївне, немов мала дитина. Воно прозоре, воно повчальне.
Усе змінюється, нічого не повертається, але спогади живуть в людській пам’яті вічно. Перше кохання – саме такий спогад, його важко забути. Воно тендітне, ласкаве, грайливе. Воно було у всіх.
На червоне пальто капали Її солоні сльози. Було вже зовсім не холодно.
Вона немов повернулася на двадцять років назад у своє рідне маленьке містечко, де і зустріла Його вперше. Він грів її теплими словами, а вона бавилася, зачаровуючи Його своїм чудернацьким поглядом. Вони дивилися один на одного так, що здавалося їхньому коханню немає меж.
Вона все ще тихенько плакала, але на душі було неймовірно легко.
Тепер Вона благала і молила Бога забрати Її у вічність. Життя пройшло, те, чого немає повернути неможливо. Але Вона точно знає, що була щаслива. Хай не довго, хай не вічно ,але Вона була щаслива. Тільки за це варто було жити.
„Господи! Забери мене до себе. Не піддавай стражданням людське життя. Візьми мене. Складаю руки – позбав від муки!” Вона промовила ці слова і відчула полегшення. Вона закрила очі. Навічно.
Пішов перший сніг. Перший грудневий сніг.
Вітер гойдав Її темно-русяве волосся, мороз дихав на ЇЇ бліде обличчя. Якби Вона б ожила в той момент, Вона неодмінно би згадали перший сніг свого найпершого кохання. Тоді, коли вони зустрілися вперше, він теж пішов миттєво, падаючи на їхні вії, немов пір’їнки, лоскочучи ніжну шкіру. Але ж який він гарний, той перший сніг...
Усе змінюється, нічого не повертається, але спогади живуть в людській пам’яті вічно. Дивно, але правда...
Доброго времени суток! Хочу затронуть для кого-то неприятную тему. В украинском языке я, к сожалению, не силён, и, тем не менее, просмотрев написанное, предположил, что содержание очень красивое. Хотелось бы читать и лирику и прозу на русском языке (т.к. сам я из России). Могу ли я считать, что сайт этот исключительно для авторов, владеющих украинской мовой, либо же нужно срочно учить язык?
Ни в коем случае не хочу задевать чьих-либо патриотических чувств
2006-12-20 15:53:24Andromeda
Все так гарно і зворушливо, але одне "але": якби з часу першого кохання минуло двадцать років, вона б встигла подорослішати і знайшла б сили іти далі. Доросла людина не змогла так просто померти. Це більш властиво підліткам.
2 Нестор Колёскин: на самом деле тут произведений на русском языке намного больше, чем на украинском.
2006-12-21 13:25:36Нестор Махно - тёзке :-)
Зайди на главную-разве там есть какие то ограничения? Похоже что с Россией что то неладно- вы все злоупотребялете политической терминологией и бросаетесь в крайности там, где проблемы и близко нету.