Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Білий Вовк - Літо на планеті Додола 
   
Жанр: Проза: Фантастика
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0  Посещений: 2332
Дата публикации: 13.6.2007



Літо на планеті Додола

Джек потягнувся до ілюмінатора. Пилип ще спав. На дворі було темно, тихо і прохолодно: -200°С. Старший механік бахнувся в подушку. «Зовсім скоро зійдуть два світочі — це ознака того, що на планеті Додола настане літо», — подумав він, — «от би подивитися на це диво природи. Не забути б захисні окуляри». Джек встав з ліжка і став продиратися до боксу зі своїми речами. Діставши «щит від світла», він заходився будити Пилипа. Навігатор прокинувся, невдоволено буркотів і злився. Коли механік пояснив йому причину власної поведінки, Пилип одразу полетів до своєї шафи за окулярами.

Невдовзі обидва дивилися через величезний ілюмінатор на дві зірки: «Аделаїду» та «Прозерпіну». Остання з’являлася тільки літом і при появі на небі світилася яскравим синім кольором. На небосхилі вона була вдвічі меншою за свою «сестру», хоча сама була втричі більшою за розмірами. Аделаїда світилася помаранчевим сяйвом і кожного ранку могла радувати око. Зірки мали різну довжину орбіт. Аделаїда рухалась по меншій за розмірами траєкторії. Довжина орбіти Прозерпіни була значно більшою, тому «літо» на планеті було коротким. Всього лише півтора місяці. Температура при появі нової зірки поступово підвищувалась на 150°С. Яскравий спалах засліплював усе навкруги. Кратери давно забутих вулканів починали вимальовуватися з темряви. Кожен камінчик починав сяяти як смарагд. Додола сама перетворювалась на велику сліпучу зірку. Навіть повітря було просякнуте світлом двох небесних тіл. Невимовна краса видовища приголомшила астронавтів. Вони багато чули про це явище, нарешті їм випала нагода побачити його.

«Невже існує щось красивіше за це?» — задумався Пилип і згадав схід Сонця на морі в Криму в часи його юності.

Яскраве велике червоне коло підіймалося неначе з дна моря, утворюючи зоряну доріжку. Воно підіймалося наче велике око, яке могло оглядати все навколо. Подивившись на цей прекрасний світ, зірка починала видавати йому своє тепло і світло. Червоний диск — це усе для маленької планети. Життя вирувало, вирує і буде вирувати завдяки лише йому. Не буде світила і все згасне.

«Наша єдина зірка все ж таки краще цих двох». — резюмував навігатор, — «На цій кам’яній пустелі немає жодної живої істоти. Навіть дві зірки не змогли створити життя на цій Богом забутій планеті».

Життя — це Світло і Вода. Вода. Вода. Вода. Море, море, море…

Пилип згадав Чорне море і слова із пісні про бездонний світ. Це світ бурхливих хвиль і нездоланної стихії. Таких синьо-зелених, чорних хвиль як на Землі мабуть немає на жодному космічному тілі Всесвіту. Магія води, яка то з’їдає землю, то відступає від неї, неначе проходить скрізь нас. Ми не можемо відірвати очей від стихії, яка керує нами. Усі тягнуться до Сонця і Води. Як згадаєш морський пляж улітку в Криму — яблуку ніде впасти. Один знайомий Пилипа казав, що він не уявляє собі літа без моря. На планеті Додола немає води, а, отже, хмар, річок, озер, морів і океанів. Про яке море, сонячну доріжку і морські хвилі може йти мова? А гори, ліси, степи, долини — їх неможливо і уявити тут. Немає більш гнітючого враження, ніж пустелі цієї планети. Кам’янисті, холодні, безлюдні...

Додола здається притуплює усі відчуття живої істоти. Можна зостатися без очей, якщо жити у пітьмі або споглядати зоряне сяйво цієї планети. І жодного запаху, звуку, світлого образу — лише пекельний холод, оглушлива тиша і сліпучий морок.

Навігатор пригадав ліс улітку в Карпатах та в Криму. Запах хвої, співи пташок, колір трави і листя, мурашники з їх невтомними мешканцями, медитативний звук струмків та водоспадів, каміння покрите мохом та стовбури сухих дерев, таємниче сонце, яке заблукало в гілках дерев, та неземні хмари в небі. Де ж можна знайти таку красу?

«Як же хочеться додому! Навіть таке надзвичайне явище як поява двох зірок в небі не зможе втішити душу, яка впадає у ностальгію за однією».

Пилип подивився на свого друга. Той зачаровано дивився на світила. Про що Джек думав тоді? Може про літо на Miami beach…

Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме



    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка