Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Klukva - Что-то нестандартное на патриотическую тему. По принуждению) 
   
Жанр: Проза: Разное
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0  Посещений: 2012
Дата публикации: 12.8.2007

Только не смейтесь)

Вірю в майбутнє твоє, Україно...
Та чи вірю? Не знаю... Навіть не знаю. Що залишилось від тебе? Хіба можна порівнювати те, що є зараз з твоїм великим минулим? З могутньої Київською Руссю? З Україною часів Богдана Хмельницького? Чому я не можу сказати тепер те, що могла б сказати тоді: “волелюбний, непокірний, непоборний український народ”? Куди ж ділася твоя могутність? Твої люди, твоя віра в себе? І найголовніше, твоя самоповага? Хіба можуть поважати тебе, якщо ти сама себе не поважаєш? Говориш про себе так зневажливо і так підкреслено ненав’язливо? Невже можна, забувши про своє минуле, забути свою гордість? Ти ж маєш повне право на те, щоб, не опускаючи очі, диви¬тися на тих, хто скаже, що ти неспроможна! Неспроможна піднятися і ска¬зати: “Я є!”. А ти є! Завжди була і є, хоча іноді ти сама про це забуваєш. Але ж інші не забули. Мільйони людей чекають від тебе, що ти схаменешся і зга¬даєш все. І тоді все зміниться. Іноді ти, забувши, про все, що є зараз, очами, повними ентузіазму дивишся на обрій, і з твоїх очей ллється надія і віра в твої сили. Тоді я впізнаю тебе, таку звичну, рідну, таку, якою ти була колись. Але мине мить, і ти, озирнувшись навколо і згадавши про дійсність, пере¬стаєш бачити обрій, бо сірий туман починає його застилати. А ти, замість то¬го, щоб іти до обрію через туман, злякано зупиняєшся на місці, хоча знаєш, що туман розсіється під першим промінням сонця. Але ти, оточена сірою мрякою, забуваєш, що на світі є сонце.
Ти віриш в себе, Україно? Я все-таки вірю. Вірю, бо саме зараз світить сонце. Вірю, бо ти одного прекрасного дня, поволі, з острахом, все-таки пі¬шла. Пішла через туман, переборовши свій страх. Переборовши свою невпев¬неність. І нагородою за твоє довге, небезпечне блукання без світла і тепла став промінь. Промінь, який вів тебе далі, і з кожною хвилиною він ставав все яскравішим, а твої кроки все впевненішими. Ти переборола себе. Мо¬жливо, тобі набридло боятися. Можливо, ти згадала все, що було і тобі рап¬том стало соромно і ніяково. А можливо, ти просто знову повірила в себе. І зрозуміла, що далі так не можна.
Я.... вірю в майбутню твоє, Україно. Вірю, бо в моїй душі закладено вірити. Щоб я не говорила іноді. Щоб не думала. Все рівно десь, у серці, у кожного жевріє щось таке, іноді непримітне, іноді зовсім маленьке. Щось, що не дозволяє нам втратити надію. Це віра. Віра в тебе. І ти не маєш права цю віру загасити. Не маєш права ні на хвилинку забувати, що кожен твій крок може розпалити полум’я, або ж загасити останній жевріючий вогник. Ти повинна вірити в себе, бо в тебе вірять.... Україно!

Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме


    2007-08-13 02:39:40 Francesco
    Пожаловаться администрации на комментарий
        Це все - наслідки демократії, соціалізму, аж занадто великої так званої "гуманності". Наслідки повного і необмеженого лібералізму, що спонукає до деградації суспільства... Ти згадала часи Богдана Хмельницького, славні часи лицарської України - козаччини. Беручи початок з XVI століття козаки панували на своїй землі, давали відсіч знахабнілій польскій шляхті та наскокам татар, вміли постояти за себе і за народ. Вороги їх ненавиділи і проклинали, але дуже боялися. Менталітет тогочасного козака полягав у трьох словах - мудрість, шляхетність, відвага. Вони були жорстокі і нещадні до ворогів та зрадників. Вони знали, що залізо перемагає золото. І що ж раптом трапилось? Чому цей лицарський менталітет з поколіннями повністю пропав у козаків, а з ним і державотворчі процеси закінчились фіаско? Бо стало це козацьке панство занадто демократичним і миролюбивим, пропали ті три шляхетність-мудрість-відвага. Чисто психічно з панів вільні козаки перетворилися на прислужників московського царя.
    Саме це і є теперішньою проблемою. Нема тієї величі Нації, мало хто гордиться з того, що він українець, що він є "спадкоємцем боротьби за Володимирів тризуб", як це написано в декалозі УН. А все через те, що країна будується на демократичних засадах. Ця демократія призводить до розколу Нації умовно на дві частини - на Захід і на Схід. Ця демократія дає можливіть теперішнім провідним політикам маніпулювати народом, а потім, зовсім про нього не дбаючи, гризтися між собою за те, хто більше стягне грошей з бюджету. Шлях демократії є згубним для нашої держави, для нашої Нації.
    Є ще одна проблема - незнання народом своєї історії, своїх традицій, бо тільки вони в теперішній ситуаціїї змогли б пробудити національну гордість і зробити Націю в очах самої себе величною. Приведу слова великого борця за незалежність України, засновника УВО і ОУН полковника Євгена Коновальця: "У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю." Згадаю також слова українського поета Максима Рильського: "Хто не знає свого минулого, той не гідний свого майбутнього". Додам, що хто не гідний свого майбутнього, той його просто немає.
    Які можна підвести підсумки? Перш за все треба сказати, що за такого суспільно-політичного розкладу в нашій країні майбутнього у нас нема. І тільки сам народ зможе щось змінити. А от яким саме чином - питання, так як поки у нас буде залишатися демократія, на президентських виборах буде хаос, в парламенті будуть одні й ті самі люди, і займатися вони будуть тим, чим займалися всі роки незалежності України...


    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка