Жанр: Проза: Разное Прочтений: 0 Посещений: 1936 Дата публикации: 4.1.2008
Небо, яке дихає
Очі, які дивляться повз тебе, руки які хочуть торкатися не тебе, подих,який належить не тобі—все це втрачене кохання. Серце завмирає у грудях від болю. Ще вчора ми були разом, сьогодні цього більше нема. Нема поцілунків, сміху...є тільки біль.
Сльоза котиться кудись в піднебесся, де ще досить літають наші мрії, де ми ходимо по хмарах, як по ранішній весінній траві.
Сьогодні таке сонце як і учора, але для мене його зовсім нема., тепер я просто не знаю, що буду робити без тебе мій коханий?
Тільки, для тебе мій коханий я колись посміхалася, і який біль зараз. Куди все поділося?Ми мріяли,щоб не падати униз,побачити безліч морів...
Я знаю твоє життя розбилося,але дружбу і кохання розбити не можливо.
На прощання лише слова:- вибач!!!!Тепер ти будиш лише ангелом з небес.
А може ти,зараз пишеш вірші,гуляеш по хмарах,але якщо буде сумно приходить до мене у сни прогуляемося по вуличках,які ти так любиш.
Я знаю,що можливо-можливо ти колись почуеш мій голос у тиші.
Тепер ти будиш жити зовсім іначе.
Ваше мнение: