Жанр: Проза: Рассказ Прочтений: 0 Посещений: 2179 Дата публикации: 26.3.2008
Буває, що в голові все переплутується і починає нудити. Забагато інформації. В сучасному світі на кожного припадає забагато інформації. Той хто володіє інформацією – володіє світом... Всім відома істина... чи не істина?.. Всі хочуть все знати. Погано нічого не знати. Але ще гірше знати забагато. На жаль, це не я сказала, а Ейнштейн. Так би хоч за себе погордилась...
Все одно болить голова. Не встигає усе переробляти. Їй хочеться показати себе з кращої сторони, вона старається, мозок напружується, але... Але-але. Інформації забагато. Нудить.
Хочеться подумати про себе. Але, чому думаю про аварію, яка сталася в далекому Туркменістані, на одній з далеких туркменських доріг, в якій постраждали невідомі мені туркмени?..
Не можна не дивитися новини – треба знати, що коїться в світі.
Вимикаю телевізор.
Хочеться подумати про своє майбутнє. Але, чому думаю про майбутнє вигаданої якимось письменником героїні з банальним набором якостей небанальної особистості?..
Не можна не читати книжки – вони наші найкращі порадники й друзі.
Закриваю книжку.
Хочеться подумати про свою сім’ю. Але, чому думаю про сім’ю троюрідної сестри хресної мами двоюрідного брата моєї знайомої, про яку вона мені щойно розповідала по телефону?..
Не можна не спілкуватись з людьми – відірвусь від реального світу.
Вимикаю телефон.
Забагато інформації. В нашому світі забагато інформації.
Ми володіємо такою кількістю інформації про оточуючий наш світ, що в нашій голові не вистачає місця інформації про себе. Ми нею не володіємо. Її не було часу формулювати і переробляти. Ми – відсутні для себе. Ми – не знаємо себе. Ми – ніщо. Інформація – усе.