Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Наталка Кульчицька - Сповідь убивці 
   
Жанр: Проза: Детектив
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0  Посещений: 1466
Дата публикации: 29.1.2009



Я – вбивця. Так, так, я жорстокий холоднокровний убивця, і на сьогодні список убитих мною можна лічити десятками. Однак з кожним днем число моїх жертв все збільшується, а цей кровожерливий процес уже не контролюється мною, його виконавцем.
Пригадую, як це сталося зі мною вперше, як уперше вбив. Я зробив це прямо на кухні своєї власної квартири. Моя жертва сиділа – яке нахабство - прямо на моєму кухонному столі! Це зразу ж таки довело мене до сказу. До цього я вже неодноразово бачив його ( бо це був саме він), коли заходив до квартири сусіда: він теж там частенько бував. А зараз я стояв і спостерігав за тим, як цей непроханий гість усівся на мій кухонний стіл, на стіл за яким я і моя люба сім’я споживає щоденну їжу.
Нещасний...Він мовчки сидів і дивився прямо мені у вічі і якась дика зла посмішка виднілася з-під його рудих вусів. Ані я, ані нахабний вусань навіть не підозрювали тоді, що станеться за якусь незначну мить, останню для нього і першу для мене-вбивці. Ми мовчали і пильно, ніби вивчаючи, дивилися один на одного. Раптом за якусь долю секунди я схопив перше, що втрапило мені до рук, - величезний кухонний ніж. Це був справжній тесак, яким моя дружина зазвичай користувалася, коли різала досить великі шматки м’яса чи кістки. Жертва ні з місця. І тоді я, мало не божеволіючи, накинувся на нього. Не знаю, звідки в мені взялося стільки люті, але я почав просто рубати його ножем. Першим ударом я потрапив йому в область між головою і тулубом, можливо, в плече, точно не пам’ятаю; далі я кромсав йому живіт, бо він упав на спину, потім штрикав по руках і ногах, а коли він почав битися у передсмертних конвульсіях, я різав його тіло вже навмання. Нарешті, помітивши, що він не ворушиться, я схаменувся і зрозумів – він труп. Він мертвий, бо я його забив. Так, саме забив, як безсердечний одержимий кат. Я його покарав тільки за те, що він прийшов, за те, що він жив. На якусь мить я злякався: а що як зараз сюди зайде моя вразлива дружина чи хтось із моїх маленьких дітей?
Поступово я почав приходити до тями і нарешті усвідомив, що накоїв. Поволі моя свідомість стала повертатися до мене і тепер я міг думати лише про одне: треба негайно кудись подіти тіло. Так, я мушу прибрати і знищити усі сліди найтяжчого злочину. Але як? Куди? Тут у моїй голові сяйнула думка: смітник! На мою удачу вже сутеніло, тож я швиденько почав діяти. Тіло нещасного було настільки по-звірячому зрубане, що мені було нескладно винести його простим відром для сміття. Звісно, я потурбувався про те, щоб ніхто нічого не зміг побачити навіть за великого бажання. Отож, коли повернулися додому мої дружина та діти, ми спокійно сіли вечеряти за наш чистенький кухонний столик. Про те, що сталося, я нікому не сказав, але в ту ніч заснути так і не зміг, бо коли заплющував очі, бачив перед собою його і його дику злу посмішку з-під рудих вусів. Тієї пам’ятної ночі я примусив себе звикнути до думки, що я – вбивця, а це, повірте, коштувало мені неабияких зусиль.
Коли я вчинив убивство вдруге, то вже не так нервувався. Це мусило статися, бо знову ж таки до моєї квартири завітав друг убитого. Можливо, це навіть був його брат, оскільки якась зовнішня подібність між ними була. Цього разу мої руки вже не тремтіли, а орудував я не ножем, а молотком...Потім було ще одне вбивство, і ще одне, і я став робити це мало не щодня.
Я – вбивця. Так, я жорстокий і холоднокровний убивця. Я став ним і тепер ніщо цього змінити не зможе. Я вбивця і продовжуватиму вбивати їх і надалі... Страшенно ненавиджу цих тарганів.


Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме


    2009-01-30 10:12:11 кока
    Пожаловаться администрации на комментарий
        дуже цікаве оповідання! враження: спочатку сприймала все серйозно, ніби все відбувається у світі людей і немає жодних діючих осіб-тарганів або ще когось, але виявилося все не так))) Ненавиджу тарганів!!! повна солідарність з автором!!!

    2009-01-30 10:53:09 oleg
    Пожаловаться администрации на комментарий
        super-puper!!!

    2009-01-31 18:46:03 Шут
    Пожаловаться администрации на комментарий
        Не можна бути таким жорстоким та безжалістним...)))...може купити отруту - це буде трохи гуманніше...)))...дякую, сподобалось...


    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка