Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Пакс - ...ти... 
   
Жанр: Проза: О любви
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0  Посещений: 1023
Дата публикации: 10.1.2010



Інколи краще залишатись романтичним спогадом, аніж стати звичкою. Але де проходить ця межа? Хто її прокладає…
Вимальовує подихом на склі.
Вирізає кригою в серці кордон, куди не може ступити щастя. Бо прірва.
Безодня ділить душу на два світи – тут, де все так чудово, хороше, спокійно. І там. Де самотньо, прозоро, холодно.
Там – теж непогано. Проте тут – краще, бо не сам. Не наодинці із вічністю. Бо є з ким поділитися всесвітом та відчути його думки.
Підслухати музику.
Вкрасти тишком поцілунок долі.
Коли у твоїх долонях ховається сонечко, а дотиком ти можеш запалити зірку в очах навпроти, то починаєш розуміти, що ти є частиною чогось великого. Величного. Цілого. Тендітні пальці торкаються твоєї щоки, оксамитом пробігають по скроні.
І ось два подихи зливаються в один, розчиняючи серця у райдужній багатоголосій мелодії. Світ навколо щезає, бо немає його.
Вас немає в ньому.
Ви один в одному.
І це змушує голову паморочитись. Наче від молодого вина теплого осіннього вечора.
Обійми міцнішають.
Пальці куйовдять волосся.
Губи пестять.
Серця вириваються назовні і немає їх.
Є лише музика.
І подих.
І полум’я почуттів.
Всепоглинаючий спокій.
А далі наступає момент, коли ти не віриш, що все відбувається тут.
І насправді.
І з тобою.
Здригаєшся від жаху, що все це може скінчитись.
Що ти можеш мимоволі завдати болю іншій людині.
Що ти не знаєш, що ж там, за обрієм. І чи варто іти далі. Ти зупиняєшся. Робиш крок убік. Цілуєш долоні щасливих очей навпроти. І йдеш. Щоб не повернутись.
Інколи відчуваєш, як сльоза скочується пухнастими віями і протягом падає тобі за комір. Крижинка ковзає шкірою у самісіньке серце і ріже його навпіл. Якусь частинку ти залишив у глибині погляду тої, з ким ділив цю мить.
Жив цю мить.
Хто залишився тут.
А ти вже там.
Ідеш стежкою самоти і роздумів, нанизуючи на нитку зорі чужих очей, щоб сплести з них місток в невідомість.
Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме



    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка