Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Марна Альфиева - Мені наснилося кохання 
   
Жанр: Проза: О любви
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0  Посещений: 931
Дата публикации: 11.8.2010

Епілог

Ніколи не думала, що в моєму житті стануться такі події. І тим більше ніколи не думала, що опинюся просто посеред справжньої детективної історії.
Почнемо з Волошки, як з близького родича. Не знаю, чого це було йому варто, але ніхто ніде не згадав його імені. Більше того, навіть його підручні не дуже постраждали.
Дмитро виявився просто багатостаночником. По-перше, він був досвідченим шахраєм. Він зі своєю матір’ю колись відкрив біржу і заробляв непогані гроші, поки було можливо. Але потім біржам перекрили кисень, і прийшлося задуматися, як мати великі гроші і надалі. Дмитро стає «сірим» маклером. Він знаходив підходящі для продажу квартири, в яких жили які-небудь алкоголіки, і пропонував їм обмін на житло у селі, з доплатою. Чи дійсно він їм щось платив, невідомо, та наживався на цьому добре. До речі, в його планах було поселити якогось пиятику і в моїй хатинці. Мій переїзд до Хрестинок поламав усі плани, бо він уже встиг навіть підробити документи на будинок. На моє щастя, Дмитро хоча б не вбивав своїх жертв, тому і в моєму випадку на крайні міри він іти не збирався. Натомість намагався позбутися мене в інший спосіб. За це, до речі, йому і Волошка доплачував.
Селяни у Хрестинках теж були не промах. Василь, син моєї сусідки Марії Степанівни, вже давно надибав в одній з печер на озері клад старожитностей кочовиків. Потроху він продавав по одній речі випадковим покупцям, аж поки його не забрали в армію. Там він затоваришував з Дмитром, який швидко збагнув, який зиск можна мати з такого кладу. Після повернення з армії Дмитро приїхав у гості до Василя і особисто оцінив кількість і якість речей. Залишалося лише знайти покупця, бажано такого, щоб скупив усе гуртом. Підшукуючи варіанти, Дмитро не гаяв часу. У Хрестинках була саме така хатинка, як йому треба: пуста, з далекими спадкоємцями, які не квапилися оформлювати свої права. До того ж, Василь з матір’ю, яка була в курсі справ синочка, давно використовували підвал Пульхерії для збереження більшої частини кладу. Марія Степанівна підтримувала чутки про те, що її сусідка – відьма. Користуючись тим, що Пульхерії більше ні з ким стало спілкуватись, вона отримала майже повний доступ всюди, куди тільки бажала. Допомагаючи Пульхерії по господарству, Марія Степанівна завжди могла спуститися до підвалу.
Мій приїзд до Хрестинок поламав цим юним бізнесменам усі хатки. По-перше, Дмитро не міг показати алкоголіку потенційну покупку, по-друге, Марія Степанівна не могла шастати до підвалу коли їй заманеться. Під час нашої з Настею прогулянки на річку Василь з Дмитром винесли все своє добро з мого підвалу і сховали знову в печерах. Пізніше вони ж вкрали кусок церковної огорожі, яким накрили яму зі своїм кладом. Дмитро до того ж влаштував розгардіяш в моїй хатинці, аби налякати мене і змусити поїхати геть. На жаль, у Хрестинках мене міцно тримала зовсім не хатинка, а Максим.
Дмитро досить близько познайомився з Аліскою і дізнався, що в Максима багатий батько, який буде не в захваті від такої невістки, як я. Запропонувавши Волошці свої послуги з усунення мене з Хрестинок, Дмитро одночасно запропонував йому взяти участь в реалізації старожитностей. Волошка дійсно мав такі зв’язки, що могли б допомогти Дмитрові та Василю позбутися їхнього кладу.
План по виживанню мене з Хрестинок не дуже вдався, та ми з Максом самі зіграли на руку його батькові і роз’їхалися в різні боки. Натомість продаж старожитностей йшов дуже вдало, злодії майже все переправили за кордон. Тепер нізащо не вдасться встановити ні віку кладу, ні його призначення.
З усього, що мені стало відомо про Дмитра, під суд він потрапив лише за підробку документів з шахрайськими намірами. Жінку, що була з ним, відпустили того ж тижня, а Дмитра навіть не затримували. Він спробував відпиратись і навіть заявив, що взагалі до нотаріуса не приходив, але в міліції було забагато свідчень щодо цього. Ми з Лесею навіть передали нашим звитяжним правоохоронним органам батарейку, що її Дмитро вставив у наш годинник, не знаю, чи допомогло це, бо міліція реагувала дуже кволо. Пізніше виявилося, що Дмитро має всиновлену дитину, і належного покарання він так і не отримав.
Волошка на деякий час поїхав до родичів у Москву. Тим часом Максим познайомив мене зі своєю родиною. Максова сестра мені одразу сподобалася, ми тепер часто спілкуємося в Інтернеті. Стосунки зі свекрухою в мене не дуже добрі, та це поки що. Я майже впевнена, що коли через сім місяців вона візьме на руки нашого сина, то трохи відтане.
Максим пішов від Ольги і знайшов собі іншу роботу. Поки що ми обидва працюємо, але скоро я піду в декрет, і Максим стане нашим єдиним годувальником. Я знаю, що він боїться, але намагається не показувати цього. На щастя, хоч житло в нас буде: Волошка у нападі щедрості по поверненні з Москви подарував Максу Пульхерину хатку. Якось проживем, до того ж, перспективи у нас добрі.
Зараз мені двадцять сім років, я середнього зросту, важу сто десять кілограмів і маю талію сто сантиметрів. І мене це зовсім не дратує, бо я маю все, до чого прагнула моя душа: чоловіка зі своїх дівочих мрій, власний дім і дитину під серцем.
І звичайно ж, мої сни про кохання. У них завжди один і той самий чоловік
– Максим. І він завжди каже, що ніколи не покине мене. Я йому вірю.

Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме



    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка