Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 ЧУЧА - 6. Гітара 
   
Жанр: Проза: Триллер
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0  Посещений: 748
Дата публикации: 10.12.2010

продовження Мобілки

6. Гітара
(про те як треба вчитись кохати)

Андрій зайшов до себе, але Оксани не було. Це його трохи здивувало. Він пішов до неї. Постукав у двері, а з протилежного боку ні звуку, тиша. Спробував відчинити – не замкнені. Він зайшов в кімнату. Вікна закриті занавісками і в кімнаті темно.
- Є хто вдома?
З під ковдри з’явилась заспана голова Оксанки. В кімнаті було якось жарко, вікна були закриті, і трохи душно.
- Ой вибач Оксано, ти напевне спала, а я тебе розбудив.
- Так. Привіт Андрюша. Чогось голова трохи розболілась і я вирішила поспати. Мені вже набагато краще, я зараз приведу себе в порядок і зайду до тебе, – сказала Оксана спокійно підводячись і відкриваючи вікно.
- Давай я краще тебе тут зачекаю.
- Як хочеш, – сказала і вийшла умиватися, кинувши рушник на плече.
Він поглянув їй у слід. В пам’яті залишилась її худорлява постать з виступаючими на спині лопатками.
Йому не подобаються настільки худорляві дівчата. Напевно туму увесь час, поки вони були знайомі, він і відносився до неї так холодно. Сам цього не розуміючи він підсвідомо не любив її. Точніше його не приваблювало її тіло. Якщо виразитись по простому – вона була не в його смаку.
В кімнаті дещо посвіжіло від свіжого прохолодного подиху вітру з вікна. На вулиці тим часом сутеніло. Чи може хмари набігли.
На тумбочці валялись розкидані упаковочки з різними ліками. В кімнаті було дещо незвично, все якось було не так.
Раніше все було більш охайно, а тепер одяг лежав на стільці скуйовджений, одна блузка навіть лежала на підлозі.
Він підняв блузку, згорнув акуратно і положив на стілець.
Тим часом двері тихенько прочинились. Оксанка виглядала втомленою, але усміхалась, чим вправно маскувала свою втому.
- Що ти мав на увазі вчора?
- Я хочу навчитись грати одну пісню.
- Ну це можна. А яку саме?
І він розповів їй про мелодію, яка була замість гудків в Аніному телефончику.
Знову на деякий час вийшла за водою, повернулась і поставила гріти воду на чай.
Оксанка потягнулась за гітарою, яка стояла за ліжком. Андрію легко було б їй подати, він сидів ближче, але чомусь він навіть не поворухнувся.
Він дивився на її форми, чого раніше майже не робив, і подумки говорив собі про те, яке в неї худе і негарне тіло. Раніше він не звертав на це уваги, а цього разу він ніби порівнював її з іншою, не зрозуміло навіщо.
Оксанка помітила зацікавлений погляд. Він ніяково усміхнувся, трохи засоромившись своїх думок. А вона засіяла - подумала, що нарешті він на неї дивиться не тільки як друг чи товариш, а як чоловік на жінку. Хоча вона й дуже помилялась в його думках, але тоді вона була щаслива і він теж радів тільки з іншого приводу.
Оксанка почала згадувати мелодію і вже через хвилину струни зазвучали в пісню, яка лагідно проникала в душу й серце. Її тонкі і маленькі ручки впевнено і сильно бігали по струнах. Вона була зосереджена і щаслива як ніколи…
Коли вона співала у Андрія навіть промайнула думка про те, який у неї мелодійний і лагідний голос, яка вона добра і гарна дівчина і він вже знову побачив у ній свою подружку.
Вона показала як тримати гітару, поставила правильно пальці, навчила декілька простеньких переборів і акордів. У Андрія виходило дуже незграбно, він чіпляв іноді по декілька струн, а іноді затискував струну не там де слід і видавлював з неї шиплячий неприємний звук, але Оксанка терпляче возилась з ним і вже пізно ввечері у них щось хоч трішки почало виходити.
Оксанка раптом дуже закашляла, якимось внутрішнім тяжким кашлем. Він занепокоївся, але вона сказала, що це просто в неї пересохло в горлі і пішла готувати щось до чаю.
Він знову залишився сам в кімнаті.
На вулиці уже були сутінки, а він усе продовжував мучити гітару своїми незграбними руками…
*****
Ось так вони навчались кілька днів. Оксана давала поради і настанови, а він терпляче пробував, старався, навчався.
Іноді вони сиділи дуже близько, вона брала його руки і керувала ними як вчитель, що навчає першокласника писати. Направляла його рухи правильно. І так було приємно відчувати його силу, мужність його кріпких рук. І хоча він був надто зосереджений на грі, щоб помічати щось інше, вона все одно була щаслива хоча б тому, що він був поряд, був з нею, був для неї усі ці дні.
Одного разу, коли уже треба було спати, коли сусідки по кімнаті попросили його піти, вони пішли до нього в кімнату.
Його хлопців не було вдома і вони мали можливість навчатись майже всю ніч.
Пробували й інші мелодії.
Коли він втомився і вже нічого толкового не міг, то Оксанка, взявши гітару в свої вправні ручки, просто почала грати від душі. У неї напрочуд добре виходило. Андрій якось до цього раніше ставився дуже зневажливо, але спробувавши і зрозумівши, що це дуже нелегко, він вже набагато уважніше спостерігав за Оксанкою. Ось тут було дуже важко зіграти, у нього так боліли пальці в цей момент, а вона навіть посміхається і ніби грає на повітряних струнах. Ніби вони їй не вдавлюються в пальці. Вона йому пояснила, що пізніше з досвідом і в нього почне теж так легко виходити.
Вони ще довго сиділи обійнявшись поки не заснули. У вісні він часто прокидався від її кашлю. Непокоївся, бігав за водою і промочивши горло їй ставало краще.
Вони знову засинали обійнявшись. Так було зручніше на вузькому ліжку.
До п’ятниці вони мали розучити мелодію і вже в четвер увечері у нього щось нарешті почало виходити майже нормально. Ці дні він жодного разу не телефонував Ані і вона йому теж.
Це були дуже спокійні і щасливі дні для них обох.
*****
Х3MAX (21:10:12 12/03/2009)
Привіт Андрій у мене є для тебе робота на завтра, дуже вигідно заплачу, думаю ти погодишся.
556943972 (21:11:16 12/03/2009)
Привіт макс. Мені завтра ніколи.
Х3MAX (21:12:59 12/03/2009)
То відклади свої справи, чи тобі не потрібні гроші?
Х3MAX (21:20:19 12/03/2009)
Ти чому мовчиш?
Х3MAX (21:23:39 12/03/2009)
Де ти дівся, блін, і чого не береш трубку?
*****
«Я так і не зрозумів ти будеш працювати чи ні. Тобі мало того що я тобі написав?»
«Та ні Макс в мене є гроші і робота мені поки що не потрібна»
«Ну так і скажи, а то пишеш всіляку херню якісь мордочки, ти ж не дитина»
«Це ти до чого»?
«Та це я про твою Аську-хераську. Ти думаєш за такі гроші я і без тебе найду швидко когось, бажаючих вдосталь. Я два рази пропонувати не буду.»
«Та на здоров’я»
«Ти смієшся з мене?»
«Ну да»
«Ну ти придурок ще пожалієш…»
Гудки.
(далі буде)
Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме



    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка