Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Vinni - Коханому 
   
Жанр: Проза: О любви
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0  Посещений: 452
Дата публикации: 27.11.2014

бувшому

...

Де ти узявся на мої думки, серце, душу?! Нащо став таким обов’язковим у моєму житті?
Яке ти маєш право так наполегливо впливати на мої настрої? Я ж нічогісінько про тебе не знаю, а те, що знаю, здається, вигадала сама.
Яка несамовита несправедливість: від мене і сліду немає у твоїй творчості! Жодної пісні, жодного вірша…А от у моїх текстах тебе вже, здається, забагато. Навіть, коли пишу про буденне, все одно, набираюсь натхнення в тобі…
Не відпускаєш. Стискаєш щодня, щоночі своїми стальними цепами. Тримаєш "біля", але не впускаєш. Коли відчуваєш, що край мені - простягнеш руку і знов сховаєшся. Нічого не обіцяєш, але тримаєш. Вдаєш, що не знаєш - прикидаєшся, знаєш, добре знаєш... Маревом живеш у моїм бутті, снігом падаєш на мої плечі. Розмовляєш стисло і дозовано. Бо тобі добре відома сила слів із твоїх вуст на мою підсвідомість.
Я би втекла, але не хочу, не можу без цієї муки, яку я вигадала собі сама. Не можу, без цілющої сили твоїх думок. Каюсь, але не припиняю бігу колами.
Бот ти -моя улюблена незбагненна суміш, що надає мені бажання жити далі...
Ти заблукав у пошуку спокою. Такого, котрий занурює у себе, від якого хочеться зупинити плин часу. Тому і натрапив на мене.
Ви із нею давно вже не зігріваєте душі один одного. І в мене, нажаль, теж саме.
А колись, пам’ятаю? Не могли надихатись одним повітрям, надивитись у очі, наговоритись. Між нами тепер стільки образ, їх уже, навіть, неможливо перерахувати. Ми відмовляємось чути, коли між нами трапляється розмова. Кожен сам по собі. Не можна сказати,що нам байдуже, але ми вже не ті.
Тут мова йде не про звичку. Час, відведений для нас, усе те, що довелося разом пережити, збагнути, вибороти, перемогти, відчути поруч – зробило рідними. Між нами роки, які, одночасно поєднують та розділяють. Колись, ми були однією ланкою ланцюжка, тепер ми дві різні ланки, все того ж ланцюжка.
І от тепер, ми, досить часто знаходимо собі втіху в чужих обіймах, та це не для того, аби розізлити або забутися. Бо ми ніколи не забудем своїх, не схочем забувать...Ми шукаєм спокій, колись знайдений і знову втрачений.
Чи це егоїзм? Так, можливо.
Кожен з нас шукає щастя, в цьому нема оригінальності.
Інколи, мені здається, що на якусь ледь помітну мить (як от зараз, з тобою), я знову відчуваю його. Але туман відступає і я розумію - знов примарилося. Бажане за дійсне…Я настільки застигла у цьому, що втратила відчуття самого життя. А тим часом, воно (життя) несамовито проноситься повз.
«- Ти не можеш бути щасливим!!! Тобі надає наснаги горе, ти ним ситишся!!! Тільки тоді, ти знаходиш в собі сили для боротьби та дії! Ти слабий, коли дозволяєш собі розслабитись, слабий, коли щасливий… »
Ці слова зірвались із вуст твоєї, тепер уже колишньої дружини, не в лице, в спину, яка цього разу йшла від неї назавжди.
« - Мила моя, рідна, чому ти не хочеш повірити у те, що я втомився?! Так, я хочу спинитись та віддихатись! Так, я знайшов свій берег! І нехай це ілюзія, як ти стверджуєш, але я занадто стомлений тим життям, яке сам же і побудував! У мене є потреба бути слабким «із НЕЮ» зараз і я більше не хочу бути сильним «з ТОБОЮ ».

Пам'ятаю курила у вузькому проході на сходах твоєї особливої кімнати. Кімнати, де народжується музика. Де слова линуть не просто текстом з вуст, а з глибин душі і так то відверто, що всіх підхоплює і несе однією хвилею. А я, стою принишкла у тієї холодної стіни із цегли, і єдині обійми які маю то дим моєї цигарки. Слухаю і відчуття, що нема мене, настільки тану від того дійства. Я знаю, що тобі пофіг. Знаю що твоє нутро до мого так не рветься. Але я знаю й те, що потрібна. Саме я, саме зараз. Не тому, що я викликаю якісь закоханно стурбовані відчуття, а тому, що я розумію, слухаю, чую і я можу... Можу зараз бути поруч. Ти привідкриєш мені чатинку свого світу, я тобі свого... і тим ми трохи підлікуємось…
Таким от дурним чином, я перетворилась тобі на друга-коханку.
Було, сиділа вся така закохано-мрійлива і мліла від твого дзвінка. Та то не на довго. Раптом, на таке стандартне: «а ти як?», ти випалив: «я закохався…».
Як би то описати оте внутрішнє, яке за кілька секунд, змінюючись призвело до душевного оніміння.
У грудях стиснулось, тоді, немов щось важке придавило, а далі, ніби хтось попорсався у моєму потаємному,хтось чужий, непроханий, ще й бруду по собі залишив. І усе це завершає пустка, так, ніби усе, що в мені до тебе було враз замерзло.
Гей, невже, потрібно пояснювати дорослому чоловікові, що така зацікавленість ним та його життям зі сторони дорослої дівчинки – то все не просто так? Не від «широти душі», ні, я зацікавлена в тобі як в мужчині. Пхаю свого носа у справи, з приводом чи без дзвоню, поздоровляю з усіма святами (аби зайвий раз нагадати про себе). І так, мені справді не все одно, що відбувається у твоєму житті.
Але, усе це не привід, сприймати мене як ліпшу подругу і вивалювати на мене твої хвилювання щодо іншої баришні.
Любиш її? Не вірю! Чуєш? Того не може бути. Тебе ж подосі ще гризе то все, що в неї було. Ти намагаєшся відгадать її через інших жінок. Яка то дурість – перекладати відчуття і відношення однієї жінки на іншу. Тебе з’їдає те, що вона відчувала до тебе. Тебе десь дратує, що її тіло вдихало багато і одночасно. Але найстрашнішим для тебе є не то, що вона то все робила, а що усе оте було без тебе. Отакої. Є такі, які примудрились тебе переграти у тій грі в якій ти давно уже один з найкращих.
Чуєш? Я намагаюсь тут тебе забути. Тебе, такого загадкового, магнетичного, глибокого, чуттєвого. Намагаюсь, не згадувать твої такі сумні, сурові, яскраві, чорні очі. Намагаюсь забуть твій запах, як поруч зі мною інший. Йди мені вже з голови! Скільки ти іще будеш наді мною знущатися?!Я відпустила. Йди собі. У мене лиш одне запитання до тебе: чи ти посміхаєшся зараз? Бо пам’ятаю, як тебе зустріла, ти розучився то робити. А зі мною знов почав. То відповідай мені, ти посміхаєшся із нею, так як зі мною? Бо якщо я дізнаюсь що ні, то вже не віддам тебе вдруге, чуєш, любий? Не віддам.

Тільки опинившись у повній ізоляції від тебе, я зрозуміла наскільки ми одне одному не підходимо. Дідько, та ми , навідь не виглядаєм гармонічно, коли поруч. Але твій погляд – він, як і раніше діє на мене смертельно. Коли ти дивишся, я миттю застигаю, боюсь поворухнутися, чекаю що далі. А далі нічого, як і завжди. Але, тим не менш, нас щось поєднує. Так чи інакше, ми переплетені.
І лише тому, що ми із плоті і крові, іноді, ми реагуєм один на одного як чоловік і жінка. І я ще деякий час мучаюсь, а ти ховаєшся у темряві. Ти – це на все життя. Ні, мені вже давно не боляче. Але це корінням у мені…

(зліпляно до купи 2014)

Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме



    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка