Жанр: Проза: Рассказ Прочтений: 0 Посещений: 153 Дата публикации: 7.9.2018
Літо тривало. Якщо була лінь ходити до ставка, мі рятувалися від спеки в басейні. Зануритись і поплавати неможливо, але охолодіть в самий раз.
Одного дня підійшов дідусь до басейну і покачав головою – « час воду міняти, дивитесь, скільки листя і гілок попадало після вчорашнього вітру. І пилу нанесло».
Легко казати. Як з’явилось, знизу немає клапана для спуску води. Невже відрами черпати?
А тут ще бабуся підійшла – « і помідори полити можна цієї водою». Що там поливати, там тих помідор кущів двадцять .
Я запитав – « де відра?». Глянув на мене дідусь, як на немовля – « як що тобі потрібні відра – вони у підвалі, але я вважаю, що є друге рішення».
А Ендрю поцікавився – « а як зазвичай поливають?». « Літо скоро закінчиться, а ті досі не бачив. Жах. Іноді бувають дощі, - трохи «потролів» я Ендрю, - а ось бочка на підставці , вона заповнюється водою зі свердловини. Потім приєднуємо шланг і вода самостійно тече куди потрібно. Тобто куди покласти кінець шланга. Це має назву «сполучені посудини». Вода займає один рівень і якщо одна з посуду менш по рівню, вода тече з нього. Не чув?»
«Басейн теж посудина – не чув? - це вже він почав мене «троліть»,- і хто нам заважає зробити його сполученім?».
Занурили один кінець шланга у басейн, другий від’єднали з бочкою, щоб шланг наповнився водою і потім цей кінець шланга поклали біля помідорів.
Так що помідори ми полили. Хоча і без відер ні обійшлось. Останні літри води черпали.
Буде у бабусі славетний врожай.
Ваше мнение: