Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Logos - Вирiвняти до полiв 
   
Жанр: Проза: Разное
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0  Посещений: 1998
Дата публикации: 9.12.2005



...
Її думки поглинула темрява... Такий собi астральний океан вiчного спокою i забуття. Турботи i подразники, що хвилюють весь свiт зараз облишили її. Свiдомiсть, пiдсвiдомiсть - все хлинуло, стало пiдпорядковано особливому стану думок, який кожен з нас колись здобуде заслугою в цiле життя, - темрявi...
Хто вона - генiй? Може просто жiнка?..
Нi, вона мертва...

2.03. - Ранковiй кефiр стає ще огиднiший...

Що за день сьогоднi? Чиста сльоза весiннього ясного неба омила дочиста i до блиску промiння лагiдног сонця, i воно, з трiском, кинулось менi у вiкно на книгу, яку я читав. саме тодi я був такий щасливий, що навiть нехотiв їсти. Я читав, спав, прокидався i читав, потiм спав, вийшов раз на вулицю, понiжитись пiд сонцем. Доцiльно згадати дiвчину, яка мене зацiкавила. Йдучи, вона крутила стегнами нерiвно, описуючи знак нескiнченностi своеї божественної сутi не iдеально, що дало менi змогу побачити наочi, якою є насправдi Дiва Марiя. Досить самого обличчя: пухкi невеликi губи, слiди неспаних ночей, алкоголя та палiння, тiнь тютюновго диму на щоках. Вiльна модельна постать, манернiсть довiшнього курця, грацiя запаленої цигарки , затисненої тонкими стрункими пальцями... Я враз зрозумiв, наскiлькице важливо, що я зовсiм нiчого не знаю про ту дiвчину, зображену на полотнi Да Вiнчi.
А храп мого сусiда мене вже дiстав...
Звiсно, роздивлявся себе в дзеркалi. Це просто сексуальна потреба. Мої мускули бажають бути кращими, але я вже хоч психологiчно почав звикати до того, що буду займатися спортом; пару разiв вiджався, потiм еспандер потрапив до рук...
Ось тут вiн прийшов, десь в обiд, цей момент:
та що з мене взяти,
я ж нiчого не хочу.
я ж зпорчу життя тому, хто буде зi мною поруч.
я уникаю труднощiв, вибираю що полегше.
я загублю свое життя i оточуючих.
i я нiчого не хочу змiнювати.
Можливо бiда в тому, що я так i не поїв сьогоднi... Всеодно не хочу.
я майстер маленької, короткої iдеї.
Якщо сьогоднi я щось вiдумав, то завтра вже вмиратиму зi скуки. Ось наприклад, задумав бути чистюлей, сьогднi пiшов прати бiлi речi... та до кiнця тижня знов забуду, що таке душ. I зарас пишу щось нi до бiса, бо нудно.
А годину тому обмiрковував з одногрупником на тему кохання. Вiн каже: " Кохання є, я його вiдчув!". Наiвна людина. " Давай я дам тобi книжку почитать, щоб зрозумiв, що кохання не iснує". Вiн не вiрить. " То не кохання". "То що ж, поясни менi". "Я не хочу, книжку дам, там все написано". Хоча кохання звiсно є. Це своєрiдна привiлегiя для хороших людей. Здається, я i кохання прото живемо в рiзних вимiрах.
От що заставляє мене зараз писати це, а потiм читати, замiсть того, щоб спати? Скука? Але я не дуже хочу спiлкуватись зараз з кимось. Можливо життя героїв книжок набагато цiкавiше життя людишек, якi всi менi остогидли. Так, кожен, навiть самий гiрший герой роману, має набагато бiльше права на життя, нiж бiльшiсть тих, хто вздовж цього коридора за дверима, хто палить в умивальнi. Хоча iдеалiзацiя вимишленого персонажа - суттєвий недолiк лiтератури.
Пiду заберу прання з умивальнi. Скажи собi: "Спокiйної ночi!". От так, молодець!
От дурепа!..

26.04. - Приплив радiадостi...

До бiса все!.. Вже квiтень, навiть скор травень, а в моему щоденнику ще повно березневого невдоволеного очiкування...
Що сьогоднi за день? Та..! Ну вже з повнолiттям тебе, Чорнобильська катастрофа!
I все б нiчого, та тiльки от набридло вже просто дивитися на свiт. Просто не можу звикнiти до життя. Те , що може здаватися несправедливим, є насправдi звичайни плином.
Я - блудний син... Я втiк з дому. Скорiше ця втеча була бiльш душевною, чим фiзичною. мої думкт бiльше не переймаются домашнiми справами, вони мене дратують. Менi наплювати на все це. Мене дратує думка, що я повинен писати речення бiльшими i виразнiшими, що я не маюправа смiятись дома, що маю допомагати своєму бiдному татковi,.. що я маю дзвонити додому.
До бiса все!..
Як менi подзвонити додому, що я иаю говорити своїм батькам? Пробачте, але тiєї людини, яку ви знали 17 рокiв бiльше не має, вона померла, при спробi стати єдиною частиною цього життя?.. Хоча, це такаж звичайна рiч, як те, що вночi йшов дош.
Такий довгоочiкуваний! Чому вiн не йде вдень? Я хочу бурхливий холодний дощ з важкими краплями. Щоразу, коли iде дощ, я вiдчуваю, що вiн змиває всю гiркоту з моєї душi...
Якось я живу по iнерцiї, роблю все по iнерцiї, а не те, що хочу... А що я хочу?.. Нiчого...
До бiса все!..
Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме



    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка