|
    Прочтений: 0 Посещений: 2289 Дата публикации: 3.2.2007 Навіть у сні можна страждати і відчувати жахливий біль від розуміння неможливості повернути щось втрачене, але дуже важливе... Ти мені сьогодні знову снився. Це був хороший сон. Добрий і світлий... Надворі стояло літо. Все навкруги раділо і жило. А ми вийшли у безмежне поле. Ти ніжно тримав мене за руку, ая відчувала себе найщасливішою людиною на землі. Ми йшли маленькою стежечкою, а навкруг нас шуміло зелене море, і здавалося, що ось-ось воно проковтне нас, але мені було зовсім не страшно, бо ти був поруч. Літали метелики і я відчувала себе в казці, яка ніколи не скінчиться. А потім ми вирішили скупатися в цьому морі. Просто лежали і дивилися на небо. Воно було яскраво-блакитне, а по ньому пропливали біленькі хмарки, немов одинокі паруси, що загубилися в цьому швидкому шаленму світі. А ми сміялися... А ще уявляли себе хмарками. Ти сказав, що хотів би бути кораблем, щоб у будь-який момент поїхати далеко-далеко і назавжди. Я тоді не звернула уваги на ці слова, але зараз... Зараз я все розумію. А я сказала, що хотіла би бути ангелом, бо всі вони щирі і добрі. Ти засміявся. Потім дуже швидко встав. Я також піднялася, а ти дуже сильно обійняв мене. Мені захотілося розчинитися і потонути в тобі. Повністю і без залишку. Потім ми пішли далі. Ти зайшов у зелене море і я дуже злякалася, бо подумала, що можу втратити тебе. Але ти швидко вийшов, тримаючи в руках маленький букет моїх улюблених ромашок... Я зраділа, немов дитина. Хотілося летіти високо-високо, так високо, що навіть самого неба було замало для мене. А потім ми йшли... Довго-довго... І раптом ти зник. Спочатку ми зупинилися, і ти уважно подивився мені в очі. Стало дуже моторошно від того, повного люті, погляду. А потім відвернувся і пішов, не сказавши ні слова... Я стояла сама-самісінька посеред поля-моря. Букет ромашок випав з рук, а з очей текли пекучі сльози розчарування. Я прокинулася. Прокинулася і зрозуміла, що плачу в реальності... Чому? Тому що знову пережила той біль, якого ти завдав мені своєю зрадою. Ти і в житті просто якоїсь миті зупинився, відвернувся від мене і пішов, не говорячи ні слова. Пішов далеко і назавжди, немов той корабель з твоєї фантазії. З того моменту я перестала жити іллюзіями, мріями і снами. Стала холодною, жорстокою і цинічною... Зрозуміла, що щирості НЕМАЄ ніде. В жодному слові. І не тільки твоєму. Я стала сильнішою. В реальності. А в сні я знову стаю собою. Чарівною, милою і слабкою маленькою дівчинкою. А ти навіть у сні робиш мені боляче. Нехай... Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||||||
Фіалка - Сон
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |