Жанр: Проза: Философская Прочтений: 0 Посещений: 2132 Дата публикации: 14.1.2008
Вперше пишу з нуля українською мовою (до цього було декілька творів, які перекладав з російської).
Почитаємо, що шановне панство напише про ))
1
А десь цвітуть квіти.
Дуже гарно цвітуть.
Тільки і залишається зараз, що фантазувати.
Бо тут нічого не має. Тут навіть світла не має. Це є край вічної ночі. Які тут квіти у таких умовах?
2
Я повинен.
Ні — ми повинні.
Ми повинні завжди кудись бігти.
Бо ми згодились тут жити, це робити, і маємо дякувати богу за те, що у нас хоч щось є.
3
Коло замкнеться.
Якщо постійно робити теж саме.
Ми прийдемо туди, звідки починали.
Дуже дивно. Щастя так близько. Але кожен наш крок у цій пітьмі тільки по маркованій стрічці.
4
Можна прискорюватися.
Можна вигадати безліч способів.
Можна зробити себе майже ідеальним.
І до самої смерті, до останнього подиху чекати світанку. Для себе у себе і про себе.
Ваше мнение: