Жанр: Лирика: Экспериментальная поэзия Прочтений: 0 Посещений: 1693 Дата публикации: 13.7.2008
вірш написаний під враженням останніх політичних подій... не подумайте, Я НІЧОГО ПРОТИ РОСІЯН НЕ МАЮ! я маю дещо проти Кремля...
Ходячи щодня по вулицям столиці
Я не розумію де ж ті українці,
Що хотіли волі, могутньої держави,
Куди ви всі поділись, невже вас геть не стало?!
Історію забули, культуру зневажаємо,
Псевдопатріотам владу доручаємо.
Руками затулили очі, рот та вуха
В той час коли в країні небачена розруха!
Не знаємо героїв, які за нас стояли,
Які своїм життям стежки нам протоптали
До вільної, квітучої і сильної держави,
Сьогодні ті стежки встелились бур’янами.
Мову українську вважаєм маргінальною,
Російська скоро стане в нас національною.
Пора вже усвідомити що ми є українці.
А не хохли погані і не малоросійці!
Протягом століть нас нищили й карали,
І голодом морили і до Сибіру гнали.
Та нація не здалась, боролась як могла
І в битві з ворогами вона перемогла!
Чому тоді свого ми знати не бажаємо,
Чому на закордонне роти ми роззявляємо,
Невже усе що наше – все зроблено невдало?
Скоріше з українським розумом щось стало!
Ваше мнение: