Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 1355 Дата публикации: 28.3.2009
Весна,
Вже сонце показало язика,
Всміхнулося - вернулося зі сходу.
Багато бачило і чуло...
Всього - всього!
Тож ранок розповідь заводить -
В цю пору Сонце балакуче!
Так розпаляється, що жарко робиться
Від тих історій.
А як згадає щось неясне -
Прання у небі –хмари, морозь,
Або туман волоче невід
Волоче-ловить підсвідомість.
Вода з небес в людський одеколон -
Рецепт туману!
Біло-мутна дія,
Мов мокра крейда,
Більш прозора тільки
Лишає речення з малюнками на спинах.
Та сонце знов береться за ганчірку!
Тепер не до дрімоти, почалося!
Брунчання соків, вирування сонмів!
Тепер приємно сліпить очі
Сонце!.
Ваше мнение: