Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 1312 Дата публикации: 28.7.2009
Такая вот была любовь в 16 лет)
А за вікном у мене плачуть хмари,
А за твоїм яскраво сонце сяє.
Чому забути я тебе не можу?
Мабуть, цього ніхто не знає.
Я розумію, що щасливий з нею,
І лише спогад на душі: ти і вона.
Навчитись маю жити я без тебе,
Не вперше ця історія сумна.
Ти з іншою. Як звикнути до цього?
Як почуття сховати у собі?
І ніби камінь на душі у мене,
Й вінок терновий ліг на голову мені.
Ридає серце, сльози горло душать,
І спокою думкам моїм нема.
Чомусь закрили хмари моє сонце
Й шепочуть зрадливо: „У нього є вона...”
І день за днем ти віддаляєшся від мене,
І горе моє більша день від дня.
Тебе найщасливішим в світі робить,
Мене ж страждати змушує вона.
А за вікном у мене плачуть хмари,
А за твоїм – кохання і весна.
Чому забути я тебе не можу?
Чого знущається з мене життя?
І я, мабуть, кохатиму тебе довіку,
Та мусиш ти з мого життя піти.
У тебе інша є – і звикнути я маю.
Найголовніше, що щасливий з нею ти.
Ваше мнение: